Археологічний музей УжНУ – свідок дивовижної історії Закарпаття

Закарпаття – клондайк історичних епох. Важко повірити, що там, де сьогодні висотки й магістралі, колись були древні поселення і таємничі культури.

Важко собі уявити, що нашим краєм бродили мамонти, у Королеві знаходилася стоянка первісних людей, а в Малій Копані трудилися дакійські ремісники, виготовляючи кухонний посуд та різноманітні прикраси.

Один зі способів повернутися на сотні тисяч років назад – піти в музей. Ознайомитися із таємничою історією давніх закарпатських земель тепер можна в археологічному музеї УжНУ. Цінні знахідки, здобуті викладачами та студентами університету в численних експедиціях, нарешті зібрали та експонували.

У музеї представлено близько тисячі артефактів

«Археологічний музей УжНУ ім. Едуарда Балагурі створено наказом ректора 9 березня 2004 року з метою вивчення та збереження історико-культурних цінностей від палеоліту до пізнього середньовіччя, які протягом десятиліть накопичено археологічною експедицією вузу.

На початку 2013-го музей було реорганізовано та перенесено в нові приміщення за адресою: площа Народна, 3 (будівля ректорату).

Окрім експозиційної зали, тут також є реставраційна майстерня та камеральна лабораторія», – розповідає завідувач археологічного музею УжНУ, кандидат історичних наук Володимир Мойжес.

У семи блоках експонується близько тисячі артефактів різних епох і народів, які відображають історію та культуру стародавнього населення Закарпаття від найдавніших часів до пізнього середньовіччя. Ідеться про кам’яний вік, епоху міді-бронзи, гельштату й латенської культури, епоху дакійських старожитностей та пізньоримський час (II–IV ст. н. е.), представлені також старожитності V–XII ст. н. е. і знахідки із замків краю.

Із 70-років XX ст. вуз почав організовувати щорічні експедиції на території області. Відтоді знайдені артефакти накопичувалися в археологічній лабораторії при університеті.

У музеї представлені цікаві історичні знахідки. До прикладу, зуб мамонта вагою понад 4 кг, якому приблизно 30–35 тис. років. Його виявили випадково під час будівництва, коли перевозили землю з Давидкова в село Руське.

«Безперечно, це дуже цікава знахідка, але до археології вона немає жодного стосунку. Оскільки археологія – це наука, яка вивчає історію людського суспільства на основі матеріальних пам’яток», – пояснює науковець.

Знаряддям праці первісної людини близько 1 млн років

Перша експозиція зали присвячена кам’яному віку Закарпаття. Найбільше артефактів тут із селища Королево – найдавнішої стоянки первісних людей в Україні. Цим предметам близько 1 млн років. Вони є найдавнішими слідами первісних людей не тільки в нашій країні, а й у всьому Карпатському басейні. Як показують дослідження, первісні люди жили на березі стародавньої Тиси. Деколи, особливо в льодовикові періоди, вони покидали околиці сучасного Королева. Потім під час потеплінь знову поверталися сюди. У Королеві з різних шарів учені зібрали понад 60 тис. кам’яних знарядь праці віком від 1млн до 30 тис. років до н. е. Як показав їхній аналіз, виготовлялися наконечники списів, скребла, ножі, січки майже виключно із місцевого андезиту. Виявилося, що Королівське місцезнаходження протягом сотень тисяч років функціонувало як стоянка – майстерня з виготовлення кам’яних знарядь праці та зброї.

«Первісні люди чітко не розділяли знаряддя праці та знаряддя зброї. У них були універсальні предмети. У неоліті з’являється також перша кераміка. Як бачите, чим далі, тим більш якісна обробка каменю, глини…» – зазначає Володимир Мойжес.

Гончарство на Закарпаття приносять кельти

Більш широко в музеї представлена епоха бронзи. Оскільки засновник археологічної школи на Закарпатті Едуард Балагурі, на честь якого названо музей, досліджував саме її. Тут відвідувачі музею вже можуть побачити жіночі прикраси, своєрідну зброю, нові види обробки каменю.

«Цікавим є те, що саме кельти, котрі проникли на територію Закарпаття в ІІІ ст. до н. е., приносять до краю гончарство, яке запозичили в греків, а також монети. До того часу грошей тут не було. Виявлені в Галіш-Ловачці ливарні формочки для монет – рідкісне явище. Унікальним є і графітовий посуд, знайдений там же. Він дорогий, і однозначної відповіді, для чого його використовували, поки що нема. Розписний посуд кельтів на Закарпатті представлений усього двома фрагментами (Велика Бегень і Бахта) », – розповів Володимир Мойжес.

Дакійських старожитностей – найбільше

«Найбільшу колекцію нашого музею становлять дакійські старожитності. У зв’язку з тим, що студенти історичного факультету кожного року, починаючи ще з 1977-го, проходять практику на дакійському городищі в Малій Копані. Це історична пам’ятка європейського значення. Щороку з’являються нові артефакти, які дозволяють переглянути питання давньої регіональної історії. Цю територію потрібно розглядати як цілий комплекс. Окрім городища, там є могильник (сакральний центр), де мешканці цих давніх міст проводили ритуали, які нам ще до сих пір не зрозумілі», – зазначає Володимир Мойжес.

У музеї представлений кухонний (І ст. до н. е. – ІІ ст. н.е.) та столовий посуд, ритуальні речі, прикраси та предмети одягу: фібули – застібки-прикраси (фібула-заготівка, знайдена в Малій Копані, свідчить, що там була ювелірна майстерня), скляні бусини і фрагменти браслетів (у Малій Копані знайдено скломайстерню, що є унікальним явищем), сільськогосподарські знаряддя праці та інше.

У музеї проводиться величезна кількість заходів – цікавих семінарів, лекцій, наукових захистів.

«Навчально-експозиційний зал відіграє важливу роль у процесі навчання, адже студенти нарешті мають можливість наочно побачити предмети побуту, притаманні тій чи іншій епосі. Звичайно, це значно покращує сприйняття матеріалу», – підсумовує науковець.

Тож будемо сподіватися, що цей науково-просвітницький заклад поповнюватиметься новими цікавими знахідками, а з часом перетвориться на один із провідних музеїв України.

Христина БІКЛЯН