Як збираються рятувати Невицький замок

Сьогодні, 1-го липня, в Ужгороді в Закарпатській ОДА відбувся круглий стіл у зв’язку із ситуацією та станом Невицького замку. У обговоренні проблеми взяли участь представники влади та громадськості, історики.

Томаш Сопко спеціаліст відділу охорони культурної спадщини управління культури Закарпатської ОДА: “Три із замків збереглися більш-менш добре – Ужгородський, Мукачівський, частково Чинадіївський, а інші – на жаль, знаходяться майже на межі повної руйнації. У нас в області діє комплексна програма з питань збереження пам’яток культурної спадщини, яка, на жаль, фінансується тільки з обласного бюджету. За всі роки незалежності Закарпатська область не отримала на фінансування програми жодної копійки з бюджету. Ми не одноразово зверталися і в Кабмін, і в міністерство культури, і в Мінрегіонбуд тощо про наші потреби в коштах, але до цих пір так і не отримали жодної копійки. З обласного бюджету в останні роки виділялося на ці потреби блзько двох мільйонів гривень.

Якщо брати Невицький замок, то це пам’ятка архітектури та містобудування Національного значення.  На жаль, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 жовтня 2010 року її передано у власність територіальної громади Кам’яницької сільської ради. Крім того, є затвердженні наказом Міністерства культури України охороні зони Невицького замку. На даний час Державний інститут “Укрзахідпроектреставрація” розробляє проектно-кошторисну документацію на перекриття центральної вежі замку. Згідно розпорядження голови Закарпатської ОДА на ці потреби виділено 100 тисяч гривень”.

Мар’яна Коваль-Мазюта, сільський голова Кам’яниці наголосила на тому, що перед тим, як отримати у власність об’єкт, вони пройшли всю, необхідну для цього, юридичну процедуру. “Не було власника, не було свідоцтва, об’єкт був безгосподарський. Ніхто на нього не претендував – ні область, ні район. Власне і зараз, окрім того, щоб говорити, ніхто ніяких конкретних кроків не зробив. Цим рішенням ми хотіли привернути увагу, оскільки розуміли що така будова не може не мати власника. Стався такий прецедент і ми вирішили займатися ним самі, а зараз три роки оформляємо відвід землі”, – пояснила сільський голова.

Натомість історики та краєзнавці наголосили, що сільрада має замок у оперативному управлінні, а власником є держава.

Історик та археолог Олександр Дзембас відзначив, що він абсолютно згоден з тим, що кожен замок має мати свого власника, але не згоден з тим, що на замку ніхто нічого не робив. Адже впродовж більше ніж 20 років там працювала волонтерська археологічна експедиція. “Експедиція зібрала данні, які допоможуть сформувати концепцію майбутнього замку, а саме, можливо, створення заповідника. Крім археологічних досліджень, був проведений збір каміння, консервація відкритих об’єктів, куди закладалося каміння, яке згодом піде на реставрацію замку. Проводилась санітарна очистка об’єкту і постійно на всіх рівнях піднімалось питання, негайного вирішення ситуації із Невицьким замком, який вже 20 років знаходиться в аварійному стані. Також я не згоден, що замок це руїни – це цілісний архітектурний комплекс, який знаходиться в аварійному стані. Ми маємо справу з унікальною пам’яткою, яка заслуговує на увагу ЮНЕСКО.

Перше, що нам вдалося з’ясувати без фінансування, завдяки волонтерам – замок виник у 13 столітті, нами було виділено будівельні горизонти і з’ясовано всі етапи перебудови, знайдено місце входу в замковий палац. Також з’ясовано наявність палісаду навколо замку та наявність додаткових укріплень на схилах замкової гори. А головне – унікальну річ для всієї Європи – наявність водогону, вода з якого заповнювала замковий рів. Наразі такі водогони є в Німеччині і у нас. В перспективі всі ці речі можна реконструювати”, – зауважив історик.

Також Олександр Дзембас пояснив, чому експедиція припинала свої діяльність. Зокрема через те, що остання установа, яка мала дозвіл на роботу – рятівна археологічна служба, представник якої працював в експедиції, була законсервована.

“Завдяки чому все це було – позашкільна освіта. Все це робили діти! Діти зробили обсяг робіт на 4 мільйони гривень. Завдяки мережі позашкільної освіти тут працювали діти з усієї України. Далі долучився міжнародний волонтерський рух: працювали 200 людей з 35 країн світу. Не можливо організовувати експедицію вже й фізично: такі речі на громадських засадах не робляться, або робляться дуже важко”.

Вихід із ситуації історик бачить у створенні структури, яка б фахово займалася об’єктом. Мова йде, зокрема, про створення заповідника. Такий підхід виправдав себе, наприклад, у випадку збереження Хотинської фортеці.

Заступник голови Закарпатської ОДА, Олександр Петик, що також брав участь у круглому столі, зауважив, що такий задум знайде підтримку у крайової влади, яка підготує звернення потрібні для прийняття такого рішення.

Лариса РОМАНЮК, “Про Захід“