3405
12:45 15.042023

Назустріч ювілею незабутньої Клари Балог. Життєпис

Історія 40642

Багаторічна балетмейстерка Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, народна артистка України Клара Балог – яскрава й вагома постать в історії культури Закарпаття. Весь її творчий шлях є прикладом служіння улюбленій справі, постійного самовдосконалення, відданості своєму фаху й рідному колективу. А для становлення закарпатської професійної хореографічної школи це була людина-легенда, людина-епоха, яка виховала кілька поколінь талановитої молоді.

Клара Балог народилася 17 липня 1928 року в Ужгороді в родині Федора й Ілони Керечанинів і стала п’ятою з семи їх дітей – двох хлопчиків і п’яти дівчаток. Батько був родом з Мукачева, швець за професією. Втративши роботу у відомій чеській взуттєвій фірмі «Батя», працював на посаді «школьника» (завгоспа) спочатку Мукачівської руської горожанської школи, а з 1926 року Ужгородської чеської горожанської школи. Так родина Керечанинів осіла в Ужгороді, отримавши житло просто в приміщенні школи на набережній Ужа. Мати займалася вихованням дітей, була чудовою господинею, шила, вишивала, чепурила донечок. Діти росли в атмосфері любові до праці, охайності, пошани до релігії.

Клара з дитинства була закохана в танець і мистецтво загалом. Цьому сприяло те, що родина Керечанинів товаришувала з багатьма відомими ужгородськими родинами, зокрема з Бращайками, Адальбертом Ерделі, а її оточення складала тогочасна вчительська і творча інтелігенція Ужгорода. Своє перше захоплення хореографією дівчинка відчула ще в п’ятирічному віці, коли крізь вікна потай спостерігала за заняттями танцювальної студії, на яку в батьків не було грошей. Любов до танцю з Кларікою поділяв і її брат Павло, який згодом теж став солістом балетної групи Закарпатського народного хору. Діти танцювали вдома самі, намагаючись повторити побачені здалеку рухи. Та якось керівниця єдиної в Ужгороді хореографічної школи, колишня солістка Празького театру опери й балету Аврелія Кремницька звернула увагу на здібну дівчинку і дозволила їй відвідувати заняття безоплатно. Саме там наша майбутня зірка отримала основи класичного і бального танцю. Досить багатосторонню освіту давали і в тогочасній школі, включно з кількома іноземними мовами й предметами естетичного виховання. До того ж, в Ужгороді часто гастролювали провідні артисти й театри з Європи. Під враженням від їх виступів Клара понад усе мріяла навчатися в Будапештському хореографічному училищі, але скромна родина не мала на це можливості.

Після закінчення народної школи дівчина вступила до Ужгородської жіночої греко-католицької вчительської семінарії, де опановувала музичні предмети у видатного Дезидерія Задора, а етику, естетику й малювання – в Адальберта Ерделі. Із задоволенням виконувала задорівську фольклористичну практику, яка згодом допомогла їй у роботі. А ще разом із іншими семінаристками вивчала Закон Божий, етикет, займалася спортом і в складі збірної команди Закарпаття взяла участь у першій повоєнній Спартакіаді 1945 р в Києві.

Все її життя змінилося після появи оголошення про набір до першого в краї професійного колективу – нарешті з’явилася надія здійснити свою заповітну мрію. Дата створення Закарпатського ансамблю пісні й танцю – 25 вересня 1945 р. – стала датою початку трудової діяльності Клари Балог. Перший балетмейстер колективу Валентин Ангаров, за підтримки молодих артистів, які вже мали певний досвід у народній хореографії, зумів за короткий час зробити постановки кількох яскравих народних танців («Дубкани-скакани», «Увиванець», «Аркан» тощо). Під керівництвом В.Ангарова, згодом М.Ромадова та інших балетмейстерів зростав і талант перспективної дівчини. Задля відточення майстерності вона ще й самостійно штудіювала посібник «Основи класичного танцю» А.Ваганової. Вже будучи солісткою танцювальної групи хору впродовж кількох років робила постановки закарпатських народних танців у Київському хореографічному училищі й одночасно сама брала уроки класичного танцю у заслуженої артистки України Г.Березової. Талановита, працьовита, спрагла до самовдосконалення, вона впевнено торувала шлях до своїх професійних висот. Отримавши цінний фольклористичний досвід під час навчання в семінарії, Клара Балог побувала в багатьох куточках краю, щоб віднайти унікальні зразки народної хореографії, вміло їх фіксувала з урахуванням характеру, форми, колориту, музичної основи, елементів одягу тощо. Як постановниця вона ревно дотримувалася народної першооснови танцю, додаючи йому яскравої драматургії та сценічності.

Творчі успіхи молодої мисткині не залишилися поза увагою: у 1957 р. вона першою на Закарпатті була удостоєна звання заслуженої артистки України. А за кілька років стала головною балетмейстеркою Закарпатського народного хору (1959-1962, 1971-2011). Її дебют як постановниці відбувся в 1960 р під час проведення Декади української літератури та мистецтва у Москві. Це був закарпатський народний танець «Раковецький кручений», записаний у с. В.Раковець на Іршавщині. А загалом у доробку Клари Балог близько п’ятдесяти авторських постановок танців і вокально-хореографічних композицій, які складають золотий фонд Закарпатського народного хору. Серед найбільш відомих – «Березнянка», «Бубнарський», «Дробойка», «Інтвертіта», «Яроцька карічка», «Бойківські забави», «Кумлуський чардаш», «Шовкова косиця», «Свято на винограднику», «Вас вітає Верховина» і т.д. Багато з них стали основою професійної закарпатської хореографічної школи, окремі танці увійшли до репертуару провідних колективів України, зокрема Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Верьовки та Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені П.Вірського. Цьому посприяв той факт, що в 60-х рр минулого століття Головне управління театрів і музичних установ запросило Клару Балог до столиці на річне стажування. Особливо плідною була співпраця закарпатської балетмейстерки з Павлом Вірським. Збереглося її ім’я й на афіші Київського театру опери й балету ім.Т.Г.Шевченка: наша землячка стала консультанткою балету «Тіні забутих предків» за однойменним твором М.Коцюбинського (1962).

Дружні і творчі стосунки поєднували Клару Балог з багатьма відомими балетмейстерами, артистами, художниками. Шанували її талант і в країнах Європи та за океаном – мисткиня бувала на семінарах з хореографії у Франції, США та Канаді, допомагала з постановками танців Пряшівському народному театру, Піддуклянському українському народному ансамблю тощо. Та для Клари Федорівни єдиним місцем роботи і любов’ю всього життя був Закарпатський народний хор. У ньому вона розкрила свій талант, з ним ділила всі труднощі і злети, маючи незаперечний авторитет, твердо відстоювала його інтереси. А ще саме в рідному колективі колись зустріла свою долю – Василя Балога, з яким вони разом прожили щасливих 64 роки.

У 1974 р. Кларі Балог присвоєно почесне звання народної артистки України. Вона є кавалером орденів Ярослава Мудрого та Княгині Ольги, почесна громадянка Ужгорода. У 2008 р видала книгу «Танці Закарпаття». Померла Клара Балог 9 червня 2018 р, на 90-му році життя.

Творчий шлях Клари Балог, її подвижницька праця в царині народної хореографії – це унікальна сторінка культури не лише нашого краю, а й України та всього світу.

Таїсія ГРИСЬ

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах