Як на Закарпатті ярмаркували у сиву давнину

Тепер на теренах Срібної Землі торгують чи не на кожному кроці. У всі пори року, дні тижня. Всі щось продають. Скоро торговців буде більше як покупців. Ринки, базари, ятки, виїзна торгівля на фестивалях, де продають усяку-всячину. А колись були тільки ярмарки.

Ярмарок в Ужгороді

У минулому ярмарки зазвичай розташовувалися в добре захищених місцях (біля замків або монастирів), на перетині торгових шляхів, під час церковних свят. Право на їх проведення давав король, граф або інша високопоставлена особа. Проведення регулювалося міським або ринковим правом.

Становлення ярмарок має свою багатовікову історію. Цікаво, що у Європі у середньовіччі ярмарки були однією з найважливіших подій в суспільстві, і не тільки тому, що на них продавалися різні товари, але і тому, що купці приїжджали з різних міст, залишалися в місті тривалий час і витрачали частину виручених коштів у хостелах, магазинах і т. д. Також люди могли обмінятися новинами з віддалених регіонів. На ярмарках були присутні ворожки, музиканти, трубадуриі т. Д. Таким чином, ярмарок був ще розважальним центром для людей.

Ярмарок в Мукачеві

Олександр Мицюк (український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч, автор понад 60 наукових праць; роки життя: 1883-1943) у своїй книзі «Нариси соціяльно-господарської історії Підкарпатської Русі» написав цікаві факти про торговиці на території Закарпаття у далекі віки. Наведемо деякі з них. 1418 року король Сізігмунд дозволив проводити не лише річні ярмарки, а й тижневі торги. Поява тижневих торгів була в розвитку мінових відносин вже помітним кроком вперед. Ярмарки й базари відбувалися в дні визначних свят й дуже часто по неділях, від того в угорській мові неділя зветься vasarnap, тобто базарний день.

Торгівлю обтяжувано пограничними цлами, внутрішніми митами, від яких була звільнена шляхта. У середині ХІV ст. побори на торгівлю накладалися державою, феодалами й містами; та ще на мостах побирали мостове, а в містах – привозне та проїзне через міські брами. Державою цло відбирали уряди тридцятими. Ось, наприклад, по річці Уж та гранична митниця якийсь час була в Перечині; вона там залишалася й тоді, коли колонізація піднялася до Ужоцького прислопу. Ще й на рік 169, як видко з урбана, в Перечині побирано мито домінією з титулу територіального зверхництва. Крім пограничного цла (по статуту р.1250 на заставах та головних дорогах брано королівського, пізніше фіскально-фінансового мита), за віз збіжжя (пшениці, жита тощо) – по 2 динари, за 10 мір солі – один динар і т.д.

Початковий обмін проводився in naturae: річ за річ. Гроші раніш виступали як платіжне знаряддя. Їхню роль виконували найрізноманітніші предмети: хліб, худоба, свині, шкурки куниць, кури, сіль тощо.

Ярмарок у Хусті

Торговиці проводилися в Ужгороді, Мукачеві, Хусті, Берегові, Виноградові, Довгому та інших містах Закарпаття.

Тетяна Грицищук, фото з мережі