Історія забудови Ужгорода за Чехословаччини – як це було

Цими вихідними, 15–16 жовтня, в історико-культурному комплексі «Совине гніздо» відбулися відкриття вуличної виставки «Міжвоєнна архітектура Ужгорода (1919 – 1939)» та низка відкритих лекцій з архітектури модернізму.

Мета виставки – у цікавій і доступній формі донести цінність та унікальність архітектури чехословацького періоду до всіх ужгородців. На світлинах представлена вся забудова міста 20–30-х років минулого століття. Вона ініційована чехословацькою владою, аби зробити з міста столичний регіональний центр.

Організували виставку двоє молодих архітекторів – кандидат архітектури Романа Фіалова, автор дисертації про міжвоєнну архітектуру Ужгорода (Братислава), та архітектор Андрій Хархаліс (Ужгород).

«Я навчався на кафедрі реставрації Інституту архітектури «Львівської політехніки» й дуже добре розумію, чому архітектура того чи іншого періоду є цінною. У своїй магістерській роботі я досліджував чехословацьку спадщину: райони Мала Прага, Великий та Малий Галагов, Старий ринок тощо. Саме в Берегівському архіві познайомився з Романою Фіаловою, архітектором з Чехії, яка проводить подібне дослідження про Ужгород, – розповідає Андрій. – Так у нас з’явилася ідея організувати спільну виставку, аби поділитися нашими роботами з громадськістю і не залишати їх на університетському рівні».

У Берегівському архіві чешка Романа Фіалова провела близько двох років, досліджуючи міжвоєнну архітектуру Ужгорода. Тож під час своєї відкритої лекції ознайомила із загальною географією чехословацьких районів міста: як, де і ким вони проектувалися.

До прикладу, дослідниця зазначила, що програму будівництва району Малий Галагов було затверджено 5 квітня 1922 року. План забудови доручили розробити професору Чеської вищої технічної школи у Брно, доктору архітектури Адольфу Лібшеру. Будівельною програмою було заплановано звести театр, руський Народний дім, читальню, лазню, робітничий будинок. Також була потреба в рестораціях, кав’ярнях, магазинах, щоб район став повністю самодостатнім.

Втілювала задум Лібшера ціла плеяда чехословацьких архітекторів: Франтішек Крупка, Йожеф Гочар, Алоїс Дряк, Ярослав Бохм, Беджик Кораб та інші. Однак через початок Другої світової війни будівництво Малого Галагова не було завершене.

Натомість Андрій Хархаліс під час своєї доповіді зупинився на питанні, чому архітектура цього періоду є дуже важливою для всієї України і для Ужгорода зокрема.

«Особисто я відкрив для себе, що архітектура цих років є епохальною для Ужгорода. Вона має для нас таке саме значення, як Манхеттен для Нью-Йорка. Треба усвідомлювати, що ми насправді культурно-світове місто. Ужгород надзвичайно комфортний для життя, і людина не почувається в ньому самотньою, адже ймовірність зустріти знайомого, ідучи вулицею, дуже велика», – поділився думками Андрій Хархаліс.

Стосовно збереження історико-культурної спадщини, то архітектори зазначають, що поки ще не все втрачено. Утім наголошують: якщо зараз не почати її відновлювати, вона пропаде. Тому акція «Міжвоєнна архітектура Ужгорода» і створена для того, аби привернути увагу влади та громадськості до оновлення історико-архітектурної спадщини міста 20–30-х років минулого століття.

Христина БІКЛЯН