Старовинні печатки Берегсасу

Їх виявив Т. Легоцький у магістраті Берегсасу, якими користувалися аж до 1847 року. Про цінні знахідки він повідомив в журналі «Сазадок» («Віки») у 1868 році.

Перша ( на знімку зліва) була виготовлена з смоли, зберігалась в старій коробці, її низ виготовлений з бронзи, а ручка більш пізнього періоду – з міді. Т. Легоцький так описує цю печатку: «Була круглою за формою, величиною у чотирикрейцерну монету з таким круглим написом: S.(Sigillum) hospіtum se Luprechthaz (печать гостей Лумпрехтсаса). У центрі – стоячий на двох задніх лапах лев у нападаючій позі з відкритою пащею і піднятим верхом хвостом, перед його ногами – шестикутна зірка, ліворуч від хвоста – півмісяць.

Друга печатка (на знімку зправа) виготовлена з срібла, а ручка з міді. Дослідник писав: «Меншій за своїми розмірами печатці, вигравіюваний такий круглий текст: «Х Si.(Sigillum hospitum de Lоmperthaza)». У центрі бачимо лише верхню частину описаного вище лева з висунутим язиком без зірки та півмісяця».

Т. Легоцький стверджує, що перша матриця найстарша та походить з ХІІІ століття, а друга, ймовірно, з ХІV або ХV століття. Дослідник вважав, що саме в цю епоху з’явилася традиція ставити печатку на сургуч. Проходило це раз на рік, в день усіх святих – 1 листопада.

До речі, лев у європейській геральдичній традиції – цар звірів, який був найулюбленішим символом у воюючих людей середньовічної Європи, і як зазначає Бартоло ді Сассоферрато в юридичному трактаті: «Лев, ведмідь та їм подібні, повинні бути зображені з відкритою пащею та кігтистими лапами». У цій праці автор описує власний, наданий Карлом ІV герб (червоний лев з двома хвостами у червоному полі). Бартоло у наступних пунктах свого трактату наголошує, що лев зображується прямо стоячим у стані розлюченості з відкритою пащею, оскаленими зубами, риючими лапами».

Берегсас в письмових джерелах ХІІІ ст. називався не інакше як маєток герцога Ламперта (Villa Lamperti). Назва Лампертхаза (Дім Ламперта) натякає на походження: з одного боку вона підтверджує, що її засновником є молодший брат короля Святого Ласло І (1077-1095) – герцог Ламперт і, отже, історія міста нараховує понад 900 років. З іншого – вона говорить про те, що першими поселенцями були німці (сакси) і, вірогідно, вони заснували тут виноградарства та виноробство, використавши властивості гірського хребту вулканічного походження, який оточує поселення.

Після монголо-татарської навали, в 1247 році король Бела ІV наділив правом вільного королівського міста та надав його мешканцям привілеї. Зокрема, жителі міста мають право вільно переселятися; свою власність можуть вільно передавати в спадщину, самі вибирають священика тощо. Тим, хто побажав тут посилитися – будь вони будь-якого роду та національності – надавалася та ж сама свобода, що і старим жителям міста. За винятком трьох основних гріхів, судив їх (вибраний ними) староста (villicus), та вони кожної суботи мали право проводити (тижневу) ярмарку. Крім того, жителі мали право вільно користуватися березькими (королівськими) лісами на відстані до одного дня ходьби разом з худобою (свинями та волами), рубати ліс для будівельних матеріалів. На чолі міста стояв суддя, який очолював раду з 12 присяжних (радників). Саме в цей період запрацював магістрат, який мав право видачі документів. Саме тоді й з’явилися перші печатки.

У 1284 році вперше згадується Беререгсас, в грамоті, яка зберігається в особистому архіві егерського єпископа. (Д. Дерфі //«Історична географія Угорщини часів Арпада». Будапешт. 1987 р. 1 том. стор. 532). Дослідники вважають, що одна частина нашого міста, поділена Веркою, мало нову назву, інша – стару. Назва «Берегсас» остаточно закріпилася лише в ХV – ХVІ століттях.

Валерій Разгулов, історик-архівіст-краєзнавець