Юрій Гуца-Венелін – закарпатець, що став будителем болгарського народу

Ім’я визначного уродженця Закарпаття і вченого Юрія (Гуци) Венеліна відоме у всьому світі і особливо – у слов’янських країнах. Саме він був одним із фундаторів славістичної науки і засновником болгаристики. Вчений зробив значний внесок у болгарське національне відродження, адже саме його праці нагадали світу про героїчні сторінки історії Болгарії.

Юрій Венелін – один із засновників науки-славістики, видатний історик, мовознавець, поліглот, етнограф, фольклорист та географ, народився на території сучасної Свалявщини 22 березня 1802 у селі Велика Тибава (Nagy-Tibava) Березького комітату Австрійської імперії, в сім’ї священника Івана Гуци. Навчався в Ужгородській гімназії, а пізніше – в Ужгородській духовній семінарії. У 1821 році вивчав філософію у Сатмарському єпископському ліцеї (м.Сату-Маре, сучасна Румунія), а в 1822 році вступив на філософський факультет Львівського університету, де вивчав історію. Саме тут у нього прокинулася жага до науки, яка назавжди змінила його життя.

Через ряд обставин він і його двоюрідний брат Іван Молнар змушені були покинути рідні краї і тікати до царської Росії. Згодом обоє вступили до Кишиневської семінарії, де отримали місця викладача арифметики – Ю. Венелін і латинської мови – І. Молнар. Саме там Ю. Венелін уперше входить у тісний контакт із болгарами, що там жили, знайомиться з їх мовою, звичаями, починає збирати матеріали про їх історію та фольклор. У цей час він змінює своє прізвище на Венелін, під яким потім і пише свої праці. В 1825 р. брати переїжджають до Москви, де вступають на медичний факультет Московського університету. Тут Ю. Венелін познайомився з видатними письменниками, мислителями і вченими того часу: М.П. Погодіним (істориком, журналістом, академіком Петербурзької Академії наук), І.І. Срезневським (філологом-славістом, академіком Петербурзької Академії наук), А.С. Хом’яковим (письменником, філософом, художником, членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук). Ці вчені зробили величезний вплив на творчість молодого науковця Ю.І. Венеліна.

В 1829 році Юрій Венелін закінчує університет, і того ж року виходить у світ перший том його праці «Колишні й нинішні болгари в їх політичному, народописному, історичному і релігійному відношенні до росіян». Книга була надрукована з ініціативи М. Погодіна і викликала зацікавленість не тільки в Російській імперії, а й за кордоном. Але головна заслуга автора полягала в тому, що болгарський народ отримав свою першу історію. За словами відомого дослідника спадщини вченого П. Бессонова, Ю. Венелін «написав свою біографію не на папері, а в серцях усього народу, що відродився».

У своїй праці Ю. Венелін обґрунтовує теорію спільного походження східних і південних слов’ян. Основою для написання праці став ґрунтовний матеріал, зібраний автором під час його перебування в Бессарабії (вчителювання в Кишиневі). Матеріали, що були використані в книзі, становили величезний інтерес для дослідників того часу, про що може свідчити її перевидання у 1856 р.

Захопившись ідеєю написання багатотомної історії болгарського народу, Юрій Іванович вирішив здійснити наукову поїздку в Болгарію. 18 вересня 1829 р. Юрій Іванович звернувся з відповідним листом до Російської академії наук, в якому повідомляв про готовність до поїздки. Він планував зібрати історичні, етнографічні, літературні джерела. Прохання про подорож розглядалося не тільки російськими, а й зарубіжними вченими. Нарешті було прийняте позитивне рішення, і вже в січні 1830 р. його було викликано в Петербург для отримання дозволу на поїздку в Болгарію на рік. Метою подорожі було вивчити і описати архіви і бібліотеки, розібрати друковані і рукописні пам’ятки давньої слов’янської літератури, а також вивчити болгарську мову, скласти граматику тощо.

У 1830-1831 рр. Юрій Іванович здійснює подорож територіями Болгарії, Валахії, Молдови. Це була одна із перших наукових подорожей вченого, яка тривала 596 днів. Після повернення він відразу ж взявся за написання наукових статей. Найбільш важливим підсумком подорожі були такі праці: «Волахо-болгарські грамоти» і «Граматика нинішньої болгарської говірки».

Результатом поїздки були зібрання фольклору і народних пісень. Таким чином, на основі цих матеріалів у 1834 р. була видана праця «Про джерела народної поезії загалом і південноруської особливо» і в 1835 р. «Про характер народних пісень у Слов’ян Задунайських». Ці праці були високо оцінені самими болгарськими вченими. Визнаючи високий авторитет Ю. Венеліна і його праць, у 1834 р. Рада Московського університету доручила йому скласти «Конспект викладання слов’янської мови і літератури». Це був перший проект викладання славістики в слов’янських країнах, який отримав високу оцінку серед багатьох дослідників.

У 1838 р. побачила світ книга Ю. Венеліна «Про зародження нової болгарської літератури», в якій вчений відзначив, що жодне зі слов’янських племен не мало стільки рукописів на своєму наріччі, скільки болгари, і що жоден з європейських народів не міг похвалитися такою значною кількістю пам’яток старовини, написаних рідною мовою ще у IX ст. Проте, наголосивши на ранньому розквіті болгарської писемності, Юрій Іванович змушений був визнати, що надалі на неї згубно вплинули певні суспільно-політичні процеси – міжусобні війни, знищення культурних пам’яток у часи чужоземного поневолення. Проте слід зазначити, що вчений займався вивченням літератури не з метою її критики, а навпаки – з метою її популяризації.

Та життя дослідника було занадто коротким, він прожив усього 37 років, і 26 березня 1839 р. помер у злиднях, виснажений туберкульозом. Але його історична спадщина не дає нам права про нього забути. Видатний закарпатець був оцінений ще за життя у всьому слов’янському світі, зокрема болгарами. Один із них, Василь Апрілов, у листі до нього писав: «Ви дуже зобов’яжете всіх моїх співвітчизників, якщо не перестанете трудитися на користь їх історії». За висловом першого болгарського україніста Івана Шишманова ім’я Венеліна «відоме в нас (серед болгар) з підручників і навіть серед маленьких дітей». Закарпатський учений удостоївся високої оцінки і з боку Івана Франка: «Наш угорський русин Юрко Гуца як будитель народного духу болгарського, воскреситель їх славної минувшини стоїть гідно обіч імен таких болгарських патріотів, як Любен Каравелов, Раковський, брати Миладинови, Заря Стоянов».

Також його пам’ять увіковічили і в мармурі. Після його смерті вдячні болгарські емігранти встановили на його могилі надгробок із пам’ятним написом «Нагадав світові про забуте, але колись славне і могутнє плем’я болгар і палко бажав побачити його відродження».

Юрій Іванович Венелін доклав величезних зусиль, щоб відродити пам’ять про славетний болгарський народ, його величну історію. Він щиро любив і захоплювався цим народом. Ще за життя він був визнаний відомим знавцем і першовідкривачем болгаристики, і навіть зараз його ім’я згадується в ряді болгарських будителів. Ю. Венелін зробив неймовірно багато для болгарського народу, адже дійсно нагадав іншим країнам про цей давній і славний народ. Тому влучним є вислів літературознавця О. Пипіна: «Після Венеліна уже не можна було забути про болгар, про їхню багатовікову історію та високорозвинену культуру».

Юрій КОПИНЕЦЬ