Монастир василіян у Бороняві на Хустщині – особливе місце, що збирає тисячі прочан

Традиційно 1–2 серпня тисячі вірників із різних куточків України та навіть з-за кордону збираються у василіянському монастирі с. Бороняво, що на Хустщині, на один із наймасовіших відпустів цієї обителі – св. Пророка Іллі Тесвітянина. 300-літній Благовіщенський монастир має складну історію, яку умовно можна поділити на заснування, розвиток, підпілля в радянський час (1848–1989) та відродження. Його головною святинею є чудотворна Боронявська ікона Божої Матері.

Про історію одного з найдавніших на Хустщині монастирів Чину Василіян, його дворазове закриття й відродження, чудотворну ікону Божої Матері та власне святкові відпусти і їхнє значення для кожного християна нам розповів отець Лука Буняк, який наразі є адміністратором парафії Малоберезнянського монастиря оо. Василіян, але кілька років вивчав минуле саме Боронявської обителі.

Історія монастиря маловивчена, але її досліджують

За словами отця Луки, історія монастиря досить складна і, на жаль, маловивчена. Наразі її дослідженням на прохання отців-василіян займається історик із Тернополя Володимир Мороз.

Загалом в історичних хроніках цей монастир називають Хуст-Боронявським. Заснований у 1716 році греко-католицьким священиком Іваном Козаком, який був парохом у Нижньому Селищі та Копашневі. Опісля в монашестві прийняв ім’я Йосифа. Викупивши територію пасовища в Бороняві, він збудував тут невелику дерев’яну церкву, кілька келій, де оселилися монахи.

Перше закриття монастиря відбулося в 1788 році внаслідок «йосифінської реформи»: австрійський імператор Франц Йосиф ліквідовує всі монастирі, які не приносять податки державі й не мають церковно-приходської школи, університету, ліцею чи колегіуму. Монахи змушені переселитися до лісу в глиняні печери. Сьогодні печери завалені, збереглися лише входи до них. Коли переслідування минулося, ченці збудували нову дерев’яну церкву та монастир.

Головна святиня монастиря – Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

На початку 1785 року одному з монахів неподалік сучасного монастиря з’являється Пресвята Богородиця і каже, що обитель відновиться й монахи мають молитися та чекати цього часу. За свідченням згаданого монаха, отець Іоаникій Базилович ЧСВВ, який на той час служив у Маріє-Повчанському монастирі, описує ікону Божої Матері типу одигітрія (ікона, де зображена Богородиця з Ісусом-дитям) на полотні й на свято Благовіщення того ж року дарує її отцям Боронявського монастиря.

За чудотворні зцілення, які діялися при цій іконі, у кінці ХVІІІ ст. на основі подань Духовної комісії її було визнано чудотворною і, згідно з декретом Папи Лева ХІІІ від 28 березня 1893 року, короновано, а монастир наділено трьома відпустами – на свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, святого пророка Іллі та Воздвиження Чесного Хреста.

Сьогодні Боронявська ікона пережила вже четверту реставрацію. З неї зняли зайву позолоту, невдало зроблені корони і з внутрішнього боку полотна знайшли автентичний підпис автора ікони: «Р. Joanichius Basilovich OSB Manno 1785».

Радянське «визволення»: церква стала складом зерна, огородженим колючим дротом

Ліквідацію греко-католицької церкви на Закарпатті радянська влада проводила не так швидко, як у Галичині, але й тут почала відверто тиснути, добиваючись переведення всіх вірників у поневолену та підконтрольну їй РПЦ. У селах, де були відповідні православні громади, навіть якщо вони становили значну меншість, влада відбирала храми в греко-католиків і передавала їм.

З 1943 по 1947 рік настоятелем монастиря був о. Діонісій Дребітко ЧСВВ. Останнім ігуменом став о. Йосиф Завадяк ЧСВВ, який був засуджений на 25 років тюремного ув’язнення за те, що не хотів перейти на православ’я. Помер за віру мученицькою смертю. Обидва виконували потужну духовну роботу – проводили так звані місії (духовні бесіди, сповіді) серед населення, тим самим зупиняючи наступ московського православ’я.

22 серпня 1947 року виконком Закарпатської обласної ради прийняв рішення «Про закриття греко-католицьких монастирів василіан у селах М.Березний і Боронява і перевід монахів вказаних монастирів у монастир с. Імстичево». Останній влада перетворила на в’язницю для василіян усієї провінції святого Миколая. У 1948 році в Боронявському монастирі розмістили дитячий садок, який проіснував лише два роки, у 1953-му з монастирської церкви зробили склад для овочів, фруктів та зерна, а на кінець його було передано колгоспу для ведення птахового господарства. У 1955 році виконком Хустської райради уклав угоду про передачу монастирської церкви в безплатне й безстрокове користування православній громаді.

Як вірники вберегли давній монастир: відпусти попри заборони

Боронявська чудотворна ікона Божої Матері була одним із головних джерел віри та надії мирян на відродження церкви. До неї завжди навіть попри заборони влади приходили молитися. Найбільш численний відпуст відбувся в 1946 році на свято пророка Іллі, де зібралося до 40 тисяч прочан. Участь у ньому взяв і єпископ-мученик Теодор Ромжа, який закликав зберегти батьківську віру. На відпусти збиралися вірники не тільки з Бороняви, а й інших сіл: Березового, Драгова, Вишкова, Діброви, Колочави тощо.

Улітку 1967 року були спроби зруйнувати монастирську церкву, але майже всі жителі села стали їм на перешкоді. Багатьох заарештували. Оскільки люди й далі продовжували збиратися біля храму на молитву, місцеві органи влади дали розпорядження обгородити церкву сіткою з колючим дротом. У 1988 році на святкування 1000-ліття хрещення Русі була чергова спроба розігнати людей. Проте й це не зупинило місцевих вірників, які витримали тиск – зберегли свою ідентичність і монастирську церкву. Як тільки режим ослаб, ГКЦ вийшла з підпілля, обитель відродилася і в наші дні є однією з чотирьох у провінції ЧСВВ Святого Миколая на Закарпатті.

Церковна відлига: повернення монастиря греко-католицькій громаді

Лише в 1988 році починається легалізація греко-католицької церкви й вихід священиків з підпілля. Перше богослужіння Боронявський монастир здійснив у 1991-му на свято Різдва. У 1991–1996 роках настоятелем у Боронявському монастирі був отець-екзорцист Методій Скраль ЧСВВ.

12 грудня 1990 року виконком Хустської районної ради прийняв рішення про повернення греко-католицькій громаді с. Боронява Благовіщенської церкви Боронявського монастиря. До монастиря прибули монахи Василіяни й розпочали відновлення обителі.

З 1991 року щоденні богослужіння в монастирі став правити о. Богдан Тодавчич ЧСВВ, який у минулому тривалий час був на засланні в Казахстані. Невдовзі до монастиря прибув ще один ієромонах – Теодозій Сочка ЧСВВ. Вони й почали відновлення монашого життя в Боронявській обителі.

Боронявська обитель у наші дні

Сьогодні вірники моляться у відбудованому та оновленому монастирському комплексі, реставраційні роботи якого розпочав навесні 2001 року настоятель монастиря о. Атаназій Чийпеш ЧСВВ. У грудні 2001 року оновили й укомплектували дзвонами дзвіницю, яку освятили ще в 1992-му. Будівництво церкви й монастиря довершив настоятель монастиря о. Йосафат Воротняк ЧСВВ у 2008 році. Посвячення церкви здійснив Кир Мілан Шашік, адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії, 27 вересня 2008 року. У 2008-му було освячено новий монастирський храм Воздвиження Чесного Хреста Господнього, у 2011-му збудовано та освячено літній храм св. пророка Іллі для проведення богослужінь під час великих відпустів у Боронявському монастирі.

Ці всі оновлення стали можливі завдяки пожертвам вірників з усього світу, зокрема мюнстерської дієцезії Bistum Munster I Solidarite Cistersienne з Бельгії, про що свідчить напис на зовнішньому фасаді будівлі. Варто зауважити, що все дуже скромно й лаконічно, без зайвих прикрас та в одному стилі.

Важливість відпусту для кожного християнина

Відпуст – це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, провина яких уже стерта. Відпусту досягає за певних умов християнин, відповідно наставлений, через посередництво церкви. Наприклад, людина приходить на святе місце (до слова, раніше прощі здійснювалися тільки пішки), жертвує свій час, бере участь у Божественній літургії, приступає до сповіді та причастя й за цю жертву отримує дочасне прощення.

Тож отці-василіяни запрошують усіх бажаючих на великий відпуст до Боронявської обителі, що відбудеться 1–2 серпня, щоб спільно помолитися за мир і спокій в Україні.

Богдана КЛЕКНЕР