Печера Молочний Камінь – загадкова пам’ятка кам’яного віку на Закарпатті

Оспівана в легендах, оповита таємницями древня печера Молочний Камінь нині входить до складу Карпатського біосферного заповідника.

Ще в сиву давнину кам’яного віку вона стала домівкою та надійним захистом для первісної людини. Адже її загальна довжина сягає понад 92 метри. Знахідки епохи палеоліту, виявлені тут, археологи датують 26–25 тис. р. до н. е.

Печера легкодоступна, розташована в Тячівському районі, на північ від села Велика Уголька, на природоохоронній території Угольсько-Широколужанського заповідного масиву.

Археологічні знахідки вказують на сліди поселення верхнього палеоліту в печері Молочний Камінь. Тут простежено кілька малопотужних горизонтів культурних решток зі слідами вогнищ, численними кістками печерного ведмедя, поодинокими крем’яними знаряддями, пише енциклопедичне видання в 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку».

Очевидно, печера була для первісних людей прихистком від дикого звіра або навіть собі подібних ворогів. Її величезний об’єм міг умістити багато сімей. Цей факт і дозволяє сучасним дослідникам припускати, що печера була для людей кам’яного віку не просто випадковою схованкою, а стаціонарним поселенням, яке існувало тут протягом досить тривалого періоду.

Під час археологічних розкопок у другій половині XX століття було знайдено багато знарядь праці та предметів побуту древніх жителів печери. Сьогодні їх можна побачити в Закарпатському краєзнавчому музеї в Ужгороді, а також Музеї екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (Карпатський біосферний заповідник).

Можливо, ця схованка використовувалась людьми й пізніше, адже такі печери в усі часи були хорошим захистом від несподіваних набігів кочівників або вторгнення на ці землі ворожого війська. Деякі місцеві легенди навіть стверджують, що колись у печері заховали свої скарби якісь розбійники.

Як пише «Вікіпедія», карстова печера Молочний Камінь є геологічною пам’яткою природи, яка утворилася в однойменній вапняковій скелі. Насичений вапняковий розчин, що просочується з тріщин, має білуватий колір і нагадує молоко, звідси й назва скелі та печери.

Вхідний отвір широкий і прямокутний, має розмір 10 на 2,5 м і розташований з південного боку скелі біля її підніжжя. Завдяки цьому печера зсередини освітлена розсіяним денним світлом. Вона двоярусна, з двома ходами, що розходяться від входу. Короткий західний хід – глухий кут, а східний переходить у доволі просторий зал розміром 10 на 15 м і заввишки до 15 м. Він з’єднаний вузьким коротким ходом ще з одним невеликим залом, долівкою якого сезонно тече невеликий струмок. На висоті 10 м над першим залом розташований другий поверх печери, що веде вглиб масиву й закінчується залом 5 на 10 м. Загальний об’єм печери – 63 куб. м. Тут є кальцитові напливні форми – сталактити (розміщені навпроти входу), які нагадують гігантські органні труби.

Руслан ФАТУЛА