Неподалік закарпатського міста Мукачево у селищі з сучасною назвою Чинадієво знаходиться ще один таємничий замок – «Сент- Міклош», або українською мовою – Святого Миколая.
Розташована пам’ятка трохи вище від Мукачівського замку за течією стрімкої та мальовничої річки Латориця. Чому таємничий? Справа у тому, що ще і досі достеменно не відомо – коли саме виник замок ?! Як він колись виглядав?! Першим описав його відомий закарпатський історик та археолог Тиводар Легоцький у 1881 році. У своїй ґрунтовний монографії «Березьский округ» він повідомляє про те що колись навколо фортеці Сент-Міклош існували рови та вали які згодом були засипані. Цей факт поки що не знайшов підтвердження, адже археологічні дослідження на замку практично ще не проводились. Писемні джерела, на жаль, досить уривчасті, але з них дізнаємось декілька значущих фактів. Так угорський король Жигмонд (Сигизмунд) документом від 1403 надає дозвіл роду Перені на будівництво замку, але коли його розпочали будувати достеменно не відомо. Безпосередньо замок згадується в історичних документах аж наприкінці 16 століття, як володіння роду Телегді. Більшість сучасних дослідників і схиляється до думки, що замок виник саме у цей час. Однак слід відзначити, що археологами Ужгородського університету (Прохненко Ігор) при зондуванні біля мурів із східної сторони укріплення було виявлено монету угорського короля Матяша Корвіна (друга половина 15 століття), що спонукає дослідників, як археологів так і істориків до більш ґрунтовного дослідження пам’ятки.
Відомо що у 1657 році замок та і саме поселення розорюють польські війська. З 1669 року замок переходить у володіння роду Ракоці. Відомо також, що 8- січня 1682 року у замку вперше зустрічаються відома угорська героїня, вдова Ференца І Ракоці – Ілона Зріні (особливо вона відзначилась при захисті мукачівської фортеці, під час австрійської облоги у 1685-1688 роках) та і не менш відомий лідер угорських куруців Імре Текелі. Між ними палке кохання. Згодом шлюб. Замок «Сент-Міклош» залишається володінням роду Ракоці аж до 1711 року, до поки син Ілони Зріні (від першого шлюбу) Ференц ІІ Ракоці не був вимушений залишити країну. Дещо пізніше усі землі що колись належали йому були конфісковані і передані австрійською короною у подарунок графу Шенборну. Під час правління родини Шенборнів замок остаточно втрачає захисні функції, декілька разів перебудовується і перетворюється у палац. Поряд із основною замковою будівлею зводяться чисельні господарські приміщення, стайні, влаштовується величезний парк, залишки якого, ще і тепер можна спостерігати на березі річки Латориця. Згодом він втрачає і ці функції. Замкове приміщення використовувалось то як тюрма, то як склад, у радянські часи тут була розташована військова частина. Потім поряд розташувались автогосподарство та ремонтні майстерні. Замкову будівлю очікувало повна руйнація та забуття. Але сталось не так!
Замок, вірніше те що від нього залишилось взяв у оренду художник Йосип Бартош. Ціною неймовірних зусиль і здебільшого власним коштом він разом із дружиною Тетяною, з допомогою самовідданого колективу, та волонтерів поступово повертає життя у колись закинуту, середньовічну будівлю. На окремих ділянках замку частково проведено консервацію та реставрацію. Орендар налагодив на пам’ятці постійне екскурсійне обслуговування. У замку зараз проводяться і художні виставки, тематичні вечори, концерти. Він намагається співпрацювати з науково-дослідницькими інституціями, освітянськими та волонтерськими організаціями з метою подальшого вивчення пам’ятки. Так завдяки саме зусиллям останніх в минулому 2015 році і було чітко виявлено і обстежено замковий колодязь. З’ясувалось, що він був засипаний цілеспрямовано у 1959 році, у час коли тут була розташована військова частина, але сучасне покоління навіть і не здогадувалось про його існування. На жаль дату його зведення виключно із точки зору безпеки (ризик обвалу при подальшому розчищенні) встановити поки що чітко не вдалось. Але у майбутньому сподіваємось, що багато таємниць замку вдасться розгадати. Радарне обстеження, що було проведено з допомогою фахівців Київського національного університету (Ксенія Боднар) навколо замку «Сент- Міклош» чітко визначило у майбутньому є пряма необхідність у організації повноцінної археологічної експедиції з метою глибокого наукового вивчення цієї дуже цікавої пам’ятки.
Олександр ДЗЕМБАС, Рiхард МІГОВК
