Тис ягідний – ботанічне диво Ужгорода

Альпінарій – одне із найдивовижніших місць Ужгорода. Особливо гарний він восени, коли під ногами шелестить опале листя, дерева потопають у золоті, а тихі вартові скверу – художники Бокшай та Ерделі – думають свою вічну думу.

Історія скверу – давня. Він з’явився ще наприкінці 20-х років минулого сторіччя. Ви запитаєте, чому саме альпінарій? Тут назва говорить сама за себе. Кам’янисті схили скверу, вкриті декоративними рослинами, дуже нагадують альпійські гірки. У центрі парку стоїть стрункий ясен, над джерелом граціозно росте пухнастий ялівець, красується у сквері й австрійська сосна.

Утім ми розкажемо вам про справжній екзот, який можна побачити на верхній терасі альпінарію, – тис ягідний.

На перший погляд, він нагадує ялинку, та ще й з червоними ягідками. Власне звідси і походить назва – ягідний. Попри те, що тис досить давній: йому понад сто років, тільки тепер він почне формувати стовбур та крону. Росте це дерево повільно – середньорічний приріст становить від 1 до 5 мм. Висота зазвичай сягає 20 м.

Тис ягідний – дійсно унікальна рослина. Вітчизняні біологи вважають, що в давнину він займав великі території, та людина нещадно експлуатувала його через міцну деревину, поки не винищила. Тис ягідний має сильні бактерицидні властивості – убиває навіть мікроорганізми, котрі є в повітрі. Люди вважали, що хата, в якій хоча б балки зроблені з тиса, надійно захищена від хвороботворних інфекцій та оберігатиме своїх мешканців під час епідемій. Річ у тім, що це дерево виділяє сильні фітонциди, які гальмують розвиток бактерій і навіть шкідників – комах, хробаків тощо.

Історія розповідає, що багаті гуцули обирали для свого останнього прихистку саме тисові труни. У такій домовині, знали вони, їхні тіла не точитимуть хробаки. Уже тоді горяни відали про унікальну властивість цієї рослини. Тож не дивно, що в слов’ян тис вважався деревом смерті, символом туги та печалі.

Окрім того, тисова деревина має гарну текстуру, добре полірується, стійка до гниття. Вона вважалася найкращим матеріалом для будівництва кораблів і високоякісних луків та стріл, адже, окрім міцності, має високу пружність.

Деревина, кора та листя тиса містять речовину таксин, тому отруйні для людини й багатьох тварин, зокрема коней і домашньої худоби. Хоча лісівники зауважують, що зайці та олені їдять тис без шкоди для власного здоров’я.

Давнє повір’я стверджувало, що людину можна отруїти, подавши їй вино в кубку з тиса. Зокрема про такі випадки пише й історик Пліній Старший у «Природничій історії». Сучасні фармакологи вважають це цілком імовірним.

Давні римляни називали тис королівським деревом. Ним оздоблювали палаци царів та імператорів, робили скриньки для коштовностей і парфумів, трони й ложа для князів Київської Русі. Про це згадується в історичних джерелах.

У Карпатах тис ягідний був на вагу золота. У княжі часи цінною деревиною місцеві селяни платили данину боярам, а пізніше, у ХVІІ–ХVІІІ століттях, – австрійському цісарю.

У тиса є дивовижна здатність – після 500-річного віку всередині стовбура формується порожнина, де з’являється повітряне коріння. Якщо дерево якимось чином ламається, то в порожнині з нього починає формуватися новий стовбур. Така особливість робить тис схожим на птаха Фенікса.

Завдяки своїй особливій декоративності, надто під час плодоношення, тис ягідний здавна використовують як паркову рослину. На думку ландшафтних дизайнерів, ці дерева чудово піддаються стрижці, формуванню та санітарній обрізці, довго тримають надану форму. Саме тому їх часто обирали для будівництва лабіринтів у французьких садах (у Версалі й дотепер збереглися великі тисові решітки і боскети). Давні римляни використовували ягідний тис для створення зі стриженої зелені споруд та фігур фантастичних тварин і людей. З часів епохи Відродження це дерево залишається гарним матеріалом для фігурної стрижки, особливо коли потрібно зробити із зелених рослин химерні садові композиції, високі стіни, фігури чи унікальні живі огорожі.

Ще в трактаті Ібн-Сіни «Канон лікарської науки», написаному в ХІ столітті, ягідний тис названо засобом для лікування хвороб серця. Користується ним із давніх часів і класична гомеопатія. А в індійській медицині з гілок і листя тиса роблять лікувальні відвари, соки, сиропи й желе, вони допомагають при багатьох захворюваннях.

В останній чверті ХХ століття з тиса ягідного виділили алкалоїд таксол, який дуже добре показав себе під час лікування злоякісних пухлин. Тож науковці вважають, що лише через одну цю здатність цілюще дерево заслуговує на те, щоб його розмножували.

Хоча тис отруйний, є в ньому і їстівна складова. Восени крона дерева покривається дрібненькими червоними ягодами з твердою кісточкою всередині. Її споживати не можна, а от м’якоть смачна й нагадує мармелад. Таким чином тис розмножується через послід птахів, які їдять ягоди й розносять його насіння навкруги.

Тож коли ви наступного разу будете в альпінарії, зверніть увагу на цю дивовижну рослину. Хтозна, скільки ще таємниць вона приховує…

Христина БІКЛЯН