Найбільші пандемії в історії та їхні наслідки для людської цивілізації

Протягом століть наша цивілізація зустрічалася з хворобами, значно страшнішими за сучасний коронавірус. А все через те, що людство та віруси завжди жили як сусіди – поруч – і, відповідно, впливали на існування одне одного. Часто це сусідство забирало мільйони життів, але давало не тільки імунітет, а й поштовх у цивілізаційному розвитку. Або, навпаки, ставало причиною краху цілих імперій. Тож згадаймо найбільші в історії пандемії та їхні наслідки.

Чума

Відомі три колосальні пандемії чуми. Якщо при епідеміях натуральної віспи, холери, висипного тифу, іспанського грипу гинуло, за рідкісними винятками, не більше 30–40% хворих, то зараження чумою означало практично неминучу смерть. Хворий помирав через кілька днів, тому страх епідемій чуми затьмарював жах усіх воєн. Смертність при бубонній формі чуми сягала 95%, при легеневій – 98–99%.

Найвідомішими пандеміями чуми, що забрали мільйони життів і залишили глибокий слід в історії людства, є:

Антонінова чума

Ця пандемія отримала назву від імені римського імператора Марка Аврелія Антоніна, який правив у той час. У 165 році н.е. римські легіони, що поверталися з Месопотамії, доставили на батьківщину не тільки військові трофеї, а й патоген, який викликав епідемію. Рівень смертності в рядах римської армії становив не менше 15%. Деякі історики стверджують, що це викликало найсильніший економічний занепад, який зрештою призвів до падіння Риму. Пандемія поширилася на деякі частини Європи, Азії та Північної Африки, у підсумку забравши життя близько 10 мільйонів осіб.

Чума Юстиніана (541–700) почалася в Єгипті й охопила територію всього цивілізованого світу того часу. Загинуло близько 100 мільйонів осіб. Візантія, зокрема, втратила приблизно половину населення.

Чорна смерть – нищівна пандемія 1346–1353 років, що почалася в Східному Китаї й пройшла по всій Європі в середині XIV століття. Загинуло близько 35 мільйонів осіб (третина населення Європи).

Холера

Холера була відома людству ще з часів «батька медицини» Гіппократа. Найпотужніша пандемія розпочалася в 1816 році. Поширенню сприяли спека, забруднення води та масове скупчення людей біля річок. У підсумку загинули десятки тисяч британських солдатів і мільйони індійців. Перед тим як відступити, пандемія поширилася на Китай, Індонезію та Середню Азію.

До 1860 року холера забрала життя близько 40 мільйонів чоловік. Ще приблизно 23–25 мільйонів померли між 1865 і 1917 роками.

Тиф

Тиф – збірна назва інфекційних захворювань, що супроводжуються порушеннями психіки на тлі високої лихоманки та інтоксикації. Найбільш відомими є висипний, черевний і поворотний тиф. Зокрема в 430–427 роках до н.е., під час Пелопоннеської війни, спалахнула епідемія, яка забрала чверть афінської армії та населення. Хвороба фатально послабила домінування Афін і ввійшла в історію як чума Фукідіда.

Під час Першої світової війни (1914–1918) теж спалахували масштабні епідемії висипного тифу. Наприклад, у Російській імперії та на польських землях перехворіло близько 30 мільйонів осіб, з них 3,5 мільйона померло.

Чорна віспа

Ця гостра інфекційна хвороба знищила, мабуть, найбільшу кількість людей у світі. Спочатку була поширена тільки в арабських та азійських країнах. Але згодом розповсюдилася по всій земній кулі, а смертність серед хворих сягала 40%. Ліків проти віспи не існувало, і хворі буквально згнивали живцем. Навіть відкриття в 1796 році вакцини не зупинило цю недугу. Так, лише у XX столітті вірус забрав життя від 300 до 500 мільйонів чоловік.

Цікаво, що натуральна віспа, швидше за все, була найнебезпечнішою хворобою для королів та імператорів. У різний час від неї померли королева Англії Марія II, правитель ацтеків Квітлавак, король Франції Людовик XV і три японських імператори. На сьогодні натуральна віспа в усьому світі вважається ліквідованою.

Іспанський грип 1918 року

Іспанський грип, або іспанка, був наймасовішою пандемією грипу за всю історію людства в абсолютних цифрах як за кількістю тих, хто заразився, так і тих, хто помер. У 1918–1919 роках (18 місяців) іспанкою було заражено близько 550 мільйонів осіб, або практично 30% населення планети, а померло від 50 до 100 мільйонів.

Епідемія почалася в останні місяці Першої світової війни і швидко обійшла цей найбільший на той час збройний конфлікт за масштабом жертв. Вважається, що розвитку пандемії сприяли проблеми воєнного періоду – антисанітарія й погане харчування, скупченість військових частин і таборів біженців.

ВІЛ / СНІД

Практично 30 років тому у світі почалася епідемія найбільш страшного та незрозумілого вірусного захворювання сучасності – СНІДу. Через заразність, стрімке поширення та невиліковність цю недугу назвали чумою ХХ століття.

У 1985 році вчені встановили, що ВІЛ передається через рідкі середовища тіла: кров, сперму, материнське молоко. Того ж року був розроблений перший тест на ВІЛ, на основі якого в США й Японії почали перевіряти на ВІЛ донорську кров та її препарати.

На сучасному етапі розвитку медицини препаратів, здатних повністю подолати це захворювання, не існує. Однак при своєчасному початку лікування ВІЛ можна надовго відсунути момент переходу вірусу імунодефіциту в розвиток СНІДу, а отже, і продовжити нормальне життя хворого.

Коронавірус (COVID-19)

Це остання пандемія, яка відбувається на наших очах, і перша, яка може стати контрольованою. Саме так вважають у Всесвітній організації охорони здоров’я, адже на сьогодні рівень розвитку медицини значно вищий, ніж у минулому. І це дає надію на те, що людство впорається з новою недугою швидше та не допустить високих показників смертності.

Щодня десятки тисяч медиків у всьому світі борються з коронавірусом. Їм допомагають тисячі й тисячі волонтерів, міжнародні гуманітарні організації, уряди тощо. Більше того, багато відомих спортсменів, політиків, зірок шоу-бізнесу теж підключилися до цієї боротьби. Сотні мільйонів доларів були пожертвувані найбагатшими людьми світу на подолання захворювання.

Таким чином, коронавірус COVID-19 став своєрідним лакмусовим папірцем, який показав, що ми маємо змінюватися, еволюціонувати, виробляти імунітет не тільки з точки зору медицини, але й соціальний, бо тільки так ми не лише переборемо пандемію коронавірусу, але й будемо мати шанс на майбутнє.

Юрій КОПИНЕЦЬ