Синагога та історія початку життя євреїв у Мукачеві

Євреї – один із найдавніших народів на землі. Їх історія записана в Біблії, істориками поза Біблією, а також представлена археологічними пам’ятками. Відомо ледь не більше фактів із їхньої історії, ніж будь-якої іншої нації.

Про те, як діяли євреї у Мукачеві, як розвивались їхні поселення та синагоги, як збільшувалась їхня чисельність у місті, як вони уникали переслідувань і жили, ви і дізнаєтесь у нашій розповіді.

Історія мукачівських євреїв починається з 17 ст., адже в деяких описах міститься інформація про одного єврея. Саме у податковому реєстрі, складеному в 1649р. за панування княгині Жужанни Лорантфі, є інформація про єдиного єврея-шинкаря, котрий займався розливом пива і спиртних напоїв. Починаючи з 18 століття ст. домінія Шенборнів підбадьорювала й підтримувала оселення спиртних у комерції євреїв у Мукачеві та околицях міста. (Домінія – форма земельної власності).

З часом їхня кількість поступово зростала.

Масово вони почали осідати в Мукачеві після визвольної війни угорського народу в 1703-1711 роках під керівництвом Ференца 2 Ракоці. А коли колишні володіння Ференці прийшли до графів Шенборнів, останні почали заохочувати євреїв переселитися в домінію. До речі, тоді вони мали платити домінії за поселення так звану «плату терпимості». Основна частина прибула з Галичини, інші – з Угорщини. У 1778 році євреї отримали право придбати будівлю для молитовного будинку. Згодом у 1786 році, в кінці вулиці, теж на березі Латориці, побудували для збіднілих та хворих євреїв шпиталь.

Якщо вдаватися у деталі, то у 1778 році євреї збудували собі тут першу синагогу.

Зауважимо, що іудеї, котрі, відзначались глибокою вірою, спочатку не мали постійної синагог. Влаштування першого молитовного дому стало можливим після того, як мукачівський дворянин Пан Фаркаш у 1778 році передав їм у користування свою земельну ділянку на березі Латориці разом з особняком.

Пізніше євреї мали у місті чисельні молитовні будинки. По обидва боки Головної вулиці було зведено також дві великі синагоги. Однак з них – перша на території нинішнього Закарпаття – у 1816 році вже стояла, а на сусідній земельній ділянці діяла ритуальна купальня іудейської громади.

В середині 19 століття вони вже мали дві синагоги, благодійну організацію «Хевра Кадіша», лікарню, ритуальні бані тощо. Із подальшим зростанням євреїв у місті (а на початок 20 ст) вони складали майже половину жителів Мукачева, будують нові молитовні будинки і ця тенденція тривала і у міжвоєнний час, коли їх сягало понад 30.

Окрім того, Мукачево ще з 18 століття перетворювалося ледь не на головний центр євреїв краю. Тож не дивно, що саме з містом над Латорицею пов’язана діяльність цілої низки видатних діячів єврейства, серед яких особливе місце посідає Хаїм Лазар Шпіра (1871-1937).

Обіймаючи різні високі посади, в тому числі й головного рабина єврейської общини Мукачева, він зажив собі слави самостійного, справедливого й виваженого духовного провідника, якого, як свідчать джерела, шанували не тільки євреї, а й християнське населення Мукачева.

На той час місцеві євреї дотримувались різних політичних та релігійних поглядів. Знаменитий рабин виділявся серед них ортодоксальним мисленням і проповідував збереження місця проживання. Він твердо протистояв сіоністам, відданим прихильникам переселення до Палестини.

Коли він помер, то в останню путь його проводжали тисячі мукачівців.

На початку 19 століття приплив євреїв посилився. Так, у 1815 році в Мукачеві було зареєстровано 165 єврейських родин, а через 15 років їх було вже 202. Найбагатшими серед них були Бенямін Майзелс, Якоб Вайс, Леба Майзелс, Шоломон Галперт. Зазначимо, що як ідеться далі у книзі «Мукачево очима наших бабусь та дідусів» неєврейське населення міста в цей час активно виступало проти різкого зростання кількості євреїв у Мукачеві, а в 1830 році справа дійшла навіть до того, що у місті виникло невеличке повстання, коли євреї захопили міську управу.

Проте варто звернути увагу на той факт, що під час революції 1848-49 рр. чималого євреїв вступило до лав повстанців. На той час вони складали 30% населення міста.

Іудеї, котрі, відзначались глибокою вірою, спочатку не мали постійної синагог. Влаштування першого молитовного дому стало можливим після того, як мукачівський дворянин Пан Фаркаш у 1778 році передав їм у користування свою земельну ділянку на березі Латориці разом з особняком.

Пізніше євреї мали у місті чисельні молитовні будинки. По обидва боки Головної вулиці було зведено також дві великі синагоги. Однак з них – перша на території нинішнього Закарпаття – у 1816 році вже стояла, а на сусідній земельній ділянці діяла ритуальна купальня іудейської громади.

Після приходу радянських військ інтер’єр синагоги поділили на два поверхи і створили в ній магазин.

Друга синагога, навпроти, нині функціонує як військовий склад. Зовнішня форма цієї споруди ще нагадує про її колишнє призначення, на відмінну від першої синагоги.

4 листопада 2011 року відбулося офіційне відкриття в місті над Латорицею нової синагоги. Тодішній міський голова Мукачева Золтан Ленд’єл передав символічний ключ рабинові Мойші Рабіновичу, внуку всесвітньо відомого рабина Шпіро.

Перекладачем у них слугував сам Алекс Ровт, меценат-мультимільйонер родом з Мукачева, за кошти якого і збудовано синагогу.

Окрім того, на церемонії на подяку з привітнаь, Золтану Золтановичу подарували сріблястий «Кубок миру». За словами голови єврейської общини у Мукачеві Абрагама Беньяминовича Лейбовича, якщо випити з цього кубка, то здоров’я не покидатиме тіло, як мінімум, до 120 років.

Ілона Вільна