На Виноградівщині закарпатські археологи проводять розкопки спільно з аспіранткою Сорбонни

Сільві Гріо родом із французького Леона, зараз вивчає археологію у Парижі – в університеті Сорбонни. Одна із частин її наукової роботи стосується латенського періоду та культури кельтів.

Зокрема, вивчала праці ужгородського науковця В’ячеслава Котигорошка, а український науковий керівник Сільві із Київського національного університету ім. Шевченка порадив дівчині поїхати на археологічні розкопки разом із закарпатськими колегами. Аби вживу побачити унікальні експонати, віднайдені під час археологічних досліджень.

Сільві ГРІО, аспірантка Паризького університету Сорбонни

Мне интересно Латенский период, с 3 века до 1 века до н.э. Интересуюсь латенскими импортами в Украине, поэтому хотела копать здесь и встретить археологов в Украине. Есть несколько отличий в методологиях на раскопках, но все мы археологи и делаем общее дело, работаем. Сейчас делаю каталог с предметами, это будет только одна часть моего каталога.

Традиційно для літньої практики студенти-історики УжНУ виїжджають до Виноградівського району, на продовження археологічних розкопок Дакійського городища поблизу села Мала Копаня. Цьогоріч до закарпатців приєдналася і Сільві, яка планує ще цього року знову повернутися на довивчення та укладання наукових матеріалів, зібраних в Україні. Наразі міжнародна команда археологів досліджує древнє малокопанське городище – адміністративний та ремісничий центр племен даків, котрі мешкали тут ще до нашої ери.

Ігор ПРОХНЕНКО, археолог, кандидат історичних наук

Археологія, на відміну від історії, точна наука. І якщо щось було – воно знайде своє відображення. Стояли у нас прості питання зараз: коли був зведений який вал. І ми розріз валів, видно було як сліди заселення і в дакійську епоху і в епоху Середньовіччя. Як добудовувався вал, що сталося, як забудовувалися ями, це те,що по шматочкам замальовуємо і ставимо, відновлюємо історію, як жили люди в ті часи на Малокопанському городищі.

Саме поблизу Малої Копані кілька років тому вперше за тридцятиліття археологи на Закарпатті знайшли золоті вироби, яким понад дві тисячі років. Втім, були і «винахідливі» знахідки: як-от древні фальшовані монети

Ігор ПРОХНЕНКО, археолог, кандидат історичних наук

Це монета із зображенням коника, імітація монет з зображенням Зевса. Фальшування монет на Закарпатті було споконвічною справою. Коли на території Закарпаття з’явилися гроші, не так багато людей тут проживало і вони знали багато монет, які ходили на території усього світу. Тому тут для фальшувальників монет був клондайк. Вони здогадалися, якщо кельти роблять такі монети зі срібла, роблять їх важкими, то тут є змога зробити таку ж із міді, вагою не 10 гр, а 4 гр. Тобто, на цьому можна заробити. Вони підробляли фібули римські, робили імітації монет. Ця історія продовжувалася аж до епохи середньовіччя.

Кілька студенток УжНУ, які навчаються на спеціалізації «археологія», цього літа пройшли практику у сусідній Словаччині. Зокрема, ознайомилися із європейською методикою ведення археологічних розкопок. Взяли участь у розвідках Замку на Вінному поблизу Міхаловце. Об’їздили майже усю Словаччину, відвідали чимало музеїв та архітектурних пам’яток.

Оксана ТЕРЕМБЕЦЬ, студентка факультету історії та міжнародних відносин УжНУ

Запросив нас Пийтер Беднер. Навчили нас користуватися теодолітом – у нас на Закарпатті ми таким не користувалися під час розкопок. Завдяки їм можна уже у 3D-реконструкції робити. У них це робиться без питань – ти вимірюєш і на комп’ютері легко можна усе відобразити. Там нас навчили я к правильно замальовувати розкоп. Якщо брати кераміку вони вручну не замальовують, як ми, а на сканері усе перебивають. Це набагато легше, ніж у нас. Ще нас запросили у Бонь піти копати, і дипломну роботу готувати по кераміці. Ми копали у Вінному, кахлі звідти ж були.

Таку міжнародну співпрацю закарпатські археологи розглядають як можливість ведення ще глибших досліджень спільної історії сусідніх країн ЄС. Крім того, розцінюють і як шанс молодим науковцям та студентам зарекомендувати себе та у перспективі мати роботу за спеціальністю.

Ігор ПРОХНЕНКО, археолог, кандидат історичних наук

Це перші ластівки нашої міжнародної співпраці. Раніше тут ми мали співпрацю з Румунією. В’ячеслав Котигорошко, який очолював фактично 40 років експедиції на Малій Копані, це була його душа, тут все його життя у дослідженні Малої Копані. Він співпрацював і з угорцями, і з румунами, і словаками. Чому зараз робимо такий акцент на співпрацю з Францією, Словаччиною тією ж? Отут з’являється в археологів реальна можливість. От дівчата, які були у Словаччині, уже отримали пропозицію звідти. Спочатку, на стажування, потім працювати. Це реальний шанс вийти на новий рівень.

У подальших планах експедицій закарпатців – археологічні розкопки Середнянського замку та вивчення теорії перебування тут тамплієрів.