Середнянський замок тамплієрів очолив третє місце у топі потенційних «туристичних мекк». ВІДЕО

Замок розташований на західній окраїні села Середнє. На відміну від інших укріплень Закарпаття, Середнянський замок був зведений не на височині, а на рівнині. Південна сторона замку була обмежена берегом ріки Мала Латорица. На південь від замку проходила важлива дорога, що з’єднує Ужгород і Мукачеве, а також важливий торговельний шлях, що зв’язує Ужгород з Львовом. Село із замком було розташовано саме на середині цього шляху, тому, ймовірно, поселення й одержало свою назву – Середнє.

Самою суперечливою частиною історії замка є перший період його історії. Оскільки письмових свідчень про ранній період замку не залишилося, його зведення датують на підставі аналізу структури збережених зміцнень, а також на основі матеріалів розкопок. На даний момент існує дві версії датування першого періоду будівництва замка

Класична й найпоширеніша версія відносить будівлю замка до 13 або навіть 12 століття. Будівництво приписують ордену Тамплієрів (Храмовників). Тамплієри охороняли торговельний шлях, що проходив поруч. Таким чином, замок одержав статус одного із самих давніх кам’яних споруд, що збереглися на території України. Прийнято вважати, що в цьому класичному зразку збереглися риси романського стилю.. Незвичайна для України й структура замка – ізольований від інших будов масивний кам’яний донжон, розташований у центрі замчища, під захистом декількох ліній оборони. Планування замка – головний аргумент на користь того, що це прадавнє укріплення.

Після ліквідації ордену Тамплієрів у 1312 р. господарями замку стали ченці ордену св. Павла. Паулины побудували біля замку великі винні підвали, що й зараз використовуються за призначенням. Вони були з’єднані з підземеллям замку системою підземних коридорів

Сучасна версія першого етапу формування замку відносить його появу до 16-го століття. Ця версія, в основному, будується на основі матеріалів розкопок, проведених в 2008 році Прихильники нової версії відзначають, що до 16 століття не зустрічається жодної згадки замку в письмових джерелах. Так само відзначено, що у внутрішній будові стін були знайдені уламки цегл, вік яких ніяк не відповідає версії про зведення замку в 12-13 століттях. Крім того, на території Угорщини збереглися замки аналогічного планування, але вони датуються архітекторами більш пізнім періодом ніж 12-13 століття. І нарешті, цікавий той факт, що в ході розкопок були знайдені матеріали 16-17 століть, тоді як матеріали більш раннього часу виявлені не були Втім, нове датування вважається попереднім, оскільки площа розкопок не була значною.

14 століття.перша письмова згадка про село

14 – 17 століття. Середнє постійно розвивається завдяки своєму вдалому розташуванню і поступово перетворюється в одне із самих більших сіл краю. Уже в 15 столітті воно мало статус містечка, Середнє одержало ряд привілеїв, зокрема розвитку ремесел і торгівлі.

15 – початок 16 століття. На Середнє претендували відразу два знатні роди – Другети й Палочі, між якими протягом століття велася довга безкомпромісна боротьба. В результаті Середнє разом з замком опинилось під владою роду Палочі.

29 серпня 1526 року. У битві під Мохачем (Угорщина) війська Османської імперії завдали нищівної поразки об’єднаному війську угорців, чехів і хорватів. У бою загинув король Угорщини Лайош II (1506 – 1526), а також безліч представників знатних феодальних родин. Загинув на полі бою і єдиний представник роду Палочі по чоловічий лінії.

Середнє перейшло під владу угорського роду Добо. Цей рід прославив Иштван Добо (1502 – 1572), комендант угорського замку Егер, він в 1552 році з гарнізоном в 2 000 бійців зумів витримати облогу величезного 80-тисячного турецького війська. Іштван володів декількома замками, отриманими від короля Угорщини в нагороду за вірну службу, але Середнє йому подобалося особливо, він дуже любив цю частину своїх володінь. Іштван часто приїжджав сюди на полювання в околишніх лісах.

За переказами Іштван Добо ( за іншою версією – його син) за допомогою полонених турків укріплює Середнянський замок, а також будуются нові винні підвали загальною протяжністю 4 км. В цих підвалах сьогодні зберігаються вина винзаводу “Леанка” і проводяться дегустації вин.

1572 рік. Іштван Добо помирає в Середнянскому замку.

16 століття. Ймовірно, саме до кінця цього століття замковий комплекс остаточно сформувався.

Замок складався з центральної будови – вежі-донжона, оточеної декількома лініями зміцнень: кам’яними стінами, а також земляними валами й ровами. Замкові зміцнення займали площу 240 х 210 метрів

У центральній частині замчища був улаштований бруківкою двір, посередині якого піднімався прямокутний у плані масивний донжон (розміри 18,6 х 16,5 метрів). Матеріалом для його будівлі бутовий камінь, скріплений вапняним розчином зі значним додаванням цемянки. Лицьову поверхню вежі становлять дрібні відшліфовані камені. Кути донжона укріплені тесаними білокамінними блоками. Колись вежа мала 3 яруси, а її висота могла досягати 20 метрів Можна припустити, що вежу могла вінчати відкритий або закритий бойовий майданчик (фактично – 4-й ярус), однак оскільки верхня частина вежі в наші дні втрачена, то теоретичний зовнішній вигляд її завершення реконструювати дуже складно. Стіни вежі досягали значної товщини – 2,5 – 3 метра.

1-й ярус донжона був глухим (вхід у вежу перебував на рівні 2-го ярусу), потрапити сюди можна було тільки з 2-го ярусу вежі, скориставшись білокамінними крученими сходами. Ярус складався з 2-х приміщень ( імовірно, господарських і оборонних), перекритих циліндричними зводами. Їхні розміри – 11,2 х 6 метрів. Приміщення один від одного були відділені кам’яною стіною товщиною в 1,3 метра. У цій стіні був дверний проріз шириною 80 сантиметрів. Поруч із дверним прорізом у східному приміщенні була виявлена яма, засипана будівельним сміттям. Припускають, що тут міг перебувати колодязь

2-й ярус складався з 3-х приміщень, в одному з яких перебували сходи, що вели на 3-й ярус. Між 2-м і 3-м ярусами було влаштовано плоске перекриття, що опиралося на дерев’яні балки, вмонтовані в стіни донжона. На 2-му, або на 3-му ярусі, були влаштовані житлові приміщення й особисті покої хазяїв замку. Щоб ускладнити ворогу доступ у донжон, його вхід збудували на рівні другого ярусу, піднімалися сюди по дерев’яним сходам, які у випадку небезпеки можна було легко знищити, тим самим повністю ізолювавши донжон і підготувавши його до відбиття атак ворога.

3-й ярус донжона дійшов до наших днів у вигляді невеликих фрагментів стін, тому важко судити про його планування й конструктивних особливостях

Внутрішній замковий дворик був обмежений по периметру квадратом кам’яних стін Їх товщина – близько 1 метра Імовірно, кути квадрата стін колись були укріплені невеликими башточками.

За кам’яними стінами послідовно були влаштовані ще 2 лінії укріплень, представлені земляними валами й ровами. Лінії земляних укріплень мали в плані форму квадратів зі згладженими кутами. Верхня частина валів могла бути посилена частоколом (“Паланком” ) Замкові рови (їх ширина досягала 15-20 метрів) утворювали досить потужну перешкоду перед ворогом, оскільки їх заповнювали водою з ріки, що протікала неподалік від замка.Є згадки про те, що колись рови були забезпечені системою труб, які допомагали воді в ровах циркулювати, запобігаючи її застою.

17 – 18 століття. Замок неодноразово міняв своїх власників через нестабільну політичну ситуацію й нескінченних австро-турецьких і австро-угорських війн.

Середина 17 століття. Під впливом війни (1648 – 1654) під керівництвом Богдана Хмельницького (1595 – 1657) на Закарпатті активізувався рух опришков (повстанців), які доходили й до Середнього. В 1652 році зафіксовано 2 напади опришков на Середнє. Перший напад був зроблений на місцевих шляхтичів у ніч із 5 на 6 вересня. Повстанцями керував Степан Форгач. Другий напад на шляхту було зроблено під керівництвом М. Шотвоша.

початок 18 століття. антигабсбурзьке повстання (1703 – 1711) під керівництвом трансільванського князя Ференца II Ракоци (1676 – 1735). До повстанців приєдналося чимало жителів Середнього, однак, після поразки повстання почались каральні акції, спрямовані проти прихильників Ракоци. Середнє піддалося спустошливому руйнуванню, а його жителі, побоюючись розправи, розбіглися по околицях, село занепало й кілька років підряд залишалося напівпорожні.м

Замок продовжували використовувати аж до початку 18 століття, але в ході війни Ракоці він був зруйнований австрійськими військами і перетворився в руїни. До цього моменту замок остаточно втратив своє воєнно-стратегічне значення, і як житлова будова він уже не міг використовуватись (у цей період знать віддавала перевагу розкішним палацам ніж похмурим і суворим середньовічним твердиням). По цій причині зруйнований замок більш не відновлювали.

Північна й північно-східна частини замчища повністю знищені в ході будівельних і сільськогосподарських робіт

1972 рік Були проведені перші консерваційні роботи

1980-ті роки У замку проводилися реставраційні роботи, які негативно оцінюються істориками й археологами в наші дні. У ході цих робіт була знищена більша частина центральної території замка, а так само змінений зовнішній вигляд валів і ровів, що зараз не дозволяє зробити висновки про їхню первісну висоту й глибину. По відомостях місцевих сторожилів, замок був забезпечений штучною системою циркуляції води в ровах (труби набору і зливу), але вся ця система була виведена з ладу в ході робіт на замчищі. Як наслідок – вода в ровах спочатку застоювалась і поступово перетворилося на болото.

Весна 2008 року У рамках програми Інституту карпатоведення Ужгородського Національного Університету по вивченню замків Закарпаття була організована археологічна експедиція, що досліджувала залишки Середнянского замку. Розкопки повинні були пролити світло на запитання хронології замка, дати інформацію про період його зведення. Археологи зняли топографічний план візуально обумовлених залишків зміцнень і приміщень, а так само провели розкопки на території внутрішнього замкового дворику.

Сама рання знахідка – бронзова угорська монета 1543 року (номінал Фердинанда Й). На підставі цієї знахідки був зроблений висновок, що кам’яні стіни зовнішньої лінії зміцнень на досліджуваній ділянці були зведені не раніше 16 століття.

У ході проведених розкопок не було знайдено підтверджень на користь версії про зведення замка в період 12-15 століть, тому сформувався висновок про те, що замок міг бути зведений набагато пізніше прийнятої офіційної дати.

Наші дні.

Замок перебуває в руїнах і, на жаль, продовжує руйнуватися. Від донжона, головної будівлі комплексу замкових зміцнень, залишилися сильно ушкоджені стіни, що піднімаються на висоту 2-х ярусів вежі, стіни 3 ярусу донжона збереглися у вигляді невеликих фрагментів. У пікових крапках висота руїн вежі в наші дні досягає 12 метрів Внутрішні елементи (зводи, перекриття, кручені сходи) або втрачені, або збереглися у вигляді невеликих фрагментів. Кам’яні стіни, що оточували донжон, зруйновані аж до фундаментів, але їх залишки ще прослідковуються нижче рівня замкового двору. Лінії земляних зміцнень (вали й рови) були значно зруйновані в ході будівельних і сільськогосподарських робіт місцевим населенням. Північні й північно-східні ділянки валів і ровів у ході цих робіт були повністю знищені – із цієї сторони забудова села поглинула частину замчища. Проте, сліди земляних зміцнень ще досить добре помітні, а висота валів місцями досягає 3,5 метрів. Оскільки була порушена циркуляція води в ровах, простір між валами місцями перетворилося в болото.

Микола Біляк