Вічні вогні «Карпатії», або Історія одного лікаря

Опубліковано: | Переглядів: 982
  • Поділіться із друзями:

У самісінькому центрі Ужгорода розміщена дивовижна мініскульптурка пароплава, який урятував не одне людське життя. Мова піде про «Карпатію», якій належить особлива сторінка в історії людства.

Це незвичайне творіння, зрештою, як й інші мініатюри в Ужгороді, створив майстер скульптурної справи – Михайло Колодко. Зараз пам’ятник пароплаву можна побачити на перилах набережної. Коли на місто опускається вечір, усередині мініатюри запалюється свічка, яка висвітлює ілюмінатори корабля і нагадує про славні морські подвиги цього судна…

Та мало хто знає про людей, які працювали на цьому пароплаві й, здається, на перший погляд робили таку просту і водночас відчайдушну справу – рятували життя інших…

Свою розповідь ми розпочнемо з того, що на проспекті Ракоці, одразу перед входом у будинок №11, що в центрі старого Пешту, розміщена меморіальна табличка із таким надписом: «У цьому будинку жив і працював Арпад Ленд’єл (dr. Lengyel Árpád [1886-1940]), що служив лікарем на океанському судні «Карпатія». Його доблесний внесок у рятувальні дії й надання лікарської допомоги пасажирам затонулого лайнера «Титанік» заслужили всесвітнє визнання».

«Карпатія» була збудована в 1903 році спеціально для британської компанії-оператора трансатлантичних і круїзних маршрутів океанських лайнерів «Cunard Line» – і повинна була обслуговувати вантажопасажирську лінію між Трієстом і Нью-Йорком. Це була двовальна парова машина завдовжки 170 метрів і завширшки 19,6 метра, водотоннажністю 13564 тонни. Робоча швидкість судна становила 14 вузлів. Максимальна кількість пасажирів – 1700 осіб.

Варто зазначити, що в перше десятиліття ХХ століття кількість угорських емігрантів, в тому числі й закарпатців, у США була настільки великою, що в 1909 році між компанією «Cunard Line» і Міністерством внутрішніх справ Угорського королівства був підписаний договір про оренду «Карпатії» для перевезення людей, що зважилися на переїзд. Окремим пунктом контракту була умова про прийняття на роботу лікаря й декількох осіб обслуговуючого персоналу, що володіли угорською мовою.

Молодий 26-річний лікар Арпад Ленд’єл (dr. Lengyel Árpád), який працював на той час у пештській лікарні святого Роха, прочитав у газеті оголошення про те, що представництво компанії «Cunard Line» в місті Фіуме оголошує набір на заміщення посади суднового лікаря, і з готовністю відгукнувся на нього, сподіваючись, що така посада забезпечить йому неймовірні пригоди.

Власне так і сталося. У лютому 1912 року Арпаду надійшло повідомлення про те, що його кандидатура схвалена, і в березні він прибув у Фіуме для підписання контракту. За лічені тижні молодий лікар зібрав свої речі й відправився вперед до пригод.

Утім, як відомо, життя часто вносить свої корективи. Ніч із 14 на 15 квітня 1912 року лікар Ленд’єл ще довго згадуватиме, як моторошний сон. Тоді в північній частині Атлантичного океану трапилася одна з найбільших катастроф ХХ століття: під кінець п’ятого дня проходження по трансатлантичному маршруту Саутгемптон – Нью-Йорк найбільший на той момент океанський лайнер «Титанік» із 2208 людьми на борту зіткнувся з айсбергом і отримав серйозні пошкодження обшивки корпусу.

В 00:25 координати потопаючого «Титаніка» прийняло судно «Карпатія», що знаходилося від місця катастрофи лайнера на відстані 58 морських миль, що становило 93 кілометри.

Після отримання сигналу SOS капітан «Карпатії» Артур Рострон наказав негайно вирушити до місця трагедії. Поспішаючи на допомогу, корабель зміг досягти рекордної швидкості в 17,5 вузла – при максимально можливій для судна швидкості в 14 вузлів. Для цього Рострон наказав вимкнути всі прилади, які споживають електроенергію, і опалення. Капітан Рострон зібрав увесь екіпаж і наказав готувати судно до прийому понад 2000 осіб.

Капітан прийняв рішення про те, що лікарську допомогу постраждалим координуватиме угорський лікар Арпад Ленд’єл, оскільки він мав серйозний досвід рятувальника: ще будучи студентом медичного факультету Угорського королівського університету в Будапешті, він із 1905 року став працювати санітаром у Будапештському добровільному товаристві рятувальників (Budapesti Önkéntes Mentőegyesület), а після отримання диплома, з 1909 року, продовжив роботу в якості лікаря.

Крім Ленд’єла, на судні служили ірландський лікар Frank E. McGhee та італійський лікар Vittorio Risicato.

Екіпажу було наказано переобладнати всі обідні салони в медпункти. Стюардам належало зібрати разом усіх пасажирів третього класу, щоб звільнити якомога більше ліжок для розміщення пасажирів третього класу «Титаніка». Інших постраждалих у разі потреби передбачалося розмістити в курильному салоні, холі та бібліотеці.

Близько 4:00 ранку, приблизно через три з половиною години після отримання сигналу лиха, «Карпатія» прибула на місце аварії «Титаніка». Судно взяло на борт 705 пасажирів та членів екіпажу затонулого лайнера. Четверо з них тієї ж ночі померли.

Ті, кому вдалося врятуватися, були в стані сильного шоку. Шлюпки підходили до борту впритул, але знесилені і промерзлі до кісток люди не могли самостійно піднятися на палубу по драбині з мотузок, їх піднімали за допомогою легкого підвісного сидіння. З усіх боків лунали стогони і плач…

Після 9:00 капітан Рострон наказав повідомити іншим суднам, що «Карпатія» прийняла на борт усіх тих, хто вижив.

Арпад Ленд’єл невтомно надавав першу медичну допомогу. Він сортував постраждалих залежно від виду травми і визначав черговість надання медичної допомоги. Тільки за одну ніч він надав хірургічну допомогу 42-ом потерпілим. Серед них було багато тих, хто отримав серйозні переломи, сильні удари й вивихи.

Через деякий час на судні почалися неймовірний плач і крик: жінки шукали своїх дітей і чоловіків. Це було жахливе видовище. Багатьох потрібно було заспокоювати медикаментозно. У своїх спогадах Арпад Ленд’єл розповідає про молоду жінку, яка після звістки про смерть свого чоловіка буквально втратила розум і всю решту часу в дорозі вважала за чоловіка доктора Ленд’єла. Своє глибоке потрясіння доктор описав у листі до брата, адвоката Йожефа Ленд’єла.

Після тої страшної ночі «Карпатія» взяла курс на Нью-Йорк. Шлях назад супроводжувався складними погодними умовами: численні льоди, що дрейфують, тумани, проливні дощі й великі хвилі на морі. Увечері 18 квітня «Карпатія» причалила до пірсу №34 у Нью-Йорку. У порту «Карпатію» прийшли зустрічати близько 40 000 осіб, які дізналися про катастрофу з газет. Наступного дня доктор Ленд’єл дав велике інтерв’ю кореспонденту New York Times.

Після повернення в порт Фіуме офіцерський склад «Карпатії» отримав запрошення на будапештську аудієнцію з ерцгерцогом Йосипом Августом і його дружиною Августою Баварською.

На аудієнції, що відбулася 9 травня, прем’єрміністр Угорського королівства Ласло Лукач (Lukács László) вручив капітану Артуру Хенрі Рострону високу державну нагороду. А доктор Ленд’єл був нагороджений золотою медаллю рятувальника в Угорщині.

Щоправда ті страшні події сильно відобразилася на ньому. Він подав рапорт про звільнення його із займаної посади. Доктор Ленд’єл більше ніколи не служив на флоті і не виходив у море на судні.

Ще довгі роки після трагедії доктор Ленд’єл отримував величезну кількість вдячних листів від пасажирів «Титаніка» та їхніх родичів. Адже тієї ночі він урятував не одне людське життя… 

Христина БІКЛЯН

«Карпатський об’єктив»

Залиште свій коментар

Анонси подій

Array

Останні новини

Переглянути всі Останні новини
city.uz.ua Globalistic crossword

    Ми в соцмережах:

Спецпроекти