Унікальна ікона та 100-літній Гріб Господній зберігаються у церквах Золотарівського деканату на Хустщині. ФОТО
18:09 13.07

Унікальна ікона та 100-літній Гріб Господній зберігаються у церквах Золотарівського деканату на Хустщині. ФОТО

Історія 129

Наприкінці травня журналісти обласних ЗМІ мали чудову нагоду на власні очі побачити всю дивовижну красу унікальних дерев’яних церков Хустщини. У попередніх публікаціях ми поділилися незабутніми враженнями від перебування у цих сакральних спорудах. Однак не можемо оминути увагою і новозбудовані муровані культові споруди, які ми відвідали у селах Золотарьово та Драгово. Нагадаємо, що наш маршрут пролягав Золотарівським деканатом Мукачівської греко-католицької єпархії, до якого входять 9 сіл: Золотарьово, Драгово, Данилово, Крайниково, Стеблівка, Сокирниця, Ракош, Шаян та Вишково.

Відтак передостанньою зупинкою нашої подорожі стало село Золотарьово, що є своєрідним центром Золотарівського деканату, а саме головний мурований греко-католицький храм цього населеного пункту – церква Івана Хрестителя, якій 154 роки. До слова, коли золотарівчани почали будувати нову кам’яну церкву, в селі було 200 хат і проживало 800 жителів. Але предки подумали про майбутнє своїх нащадків, бо були впевнені, що віра в Бога не згасне у їхніх серцях, тому і збудували такий величний храм, щоб умістив усіх бажаючих. І не помилилися.

У церкві Собору Івана Хрестителя нас зустрів співробітник парафії отець Петро Декет, який тут служить із липня 2018- го. Він і розповів нам про цю сакральну споруду.

– Головним духовним храмом для греко-католицької громади села Золотарьова є церква Івана Хрестителя, 150-річчя якої відзначалось 20 січня 2015 року. Її настоятель – отець Віталій Полянський.

До речі, старий дерев’яний греко-католицький храм свого часу знаходився трохи далі від новозбудованого. Наразі від нього залишився тільки кам’яний престол, над яким зведена каплиця. У Золотарьові також є зовсім новий греко-католицький храм Зіслання Святого Духа, освячений у 2016 році. А в іншому присілку – Черетова – владика освятив наріжний камінь під будівництво ще однієї невеличкої церкви. Хоча Золотарьово не є великим селом, його населення становить приблизно 3-3,5 тис. осіб, однак по території воно досить протяжне. Тож вірянам, здебільшого старшим людям, аби відвідати Службу Божу, доводиться долати відстані у 6-7 кілометрів. Тому й будуються нові храми, – розповів отець Петро. Тішиться священник, що є можливість подбати про духовне життя і наймолодших вірників, адже у школах, а їх у Золотарьові аж три: дві початкові – у присілках Черетова та Дуброва-Чертеж і загальноосвітня – власне у центрі Золотарьова, проводяться уроки релігії.

Церква Собору Івана Хрестителя дійсно гарна і простора. Увагу журналістів одразу привернула й незвичайна ікона біля іконостасу. Принаймні подібної ми ще ніде не бачили. На ній відтворено цілий рік святих зображень: у центрі – Христове Воскресіння, у колі – дванадцять великих празників, і далі на кожень день окремо намальований святий. На жаль, яким роком датована ікона, невідомо. Однак відразу помітно, що час її не пожалів – потребує реставрації.

Велично виглядає храм не тільки зсередини. Гарно облаштоване подвір’я, капличка. На фасаді церкви з одного боку висить табличка з іменами греко-католицьких священників села з 1701-го року по сьогодні, а з іншого – присвячена ісповіднику віри, Всечесному отцю Миколі Ляховичу, який тут служив з 1934 по 1949 роки і котрого “за вірність Христові 8 березня 1949 р. засуджено на 25 років позбавлення волі”.

Заключною зупинкою подорожі Золотарівським деканатом став Драгівський греко-католицький храм святих апостолів Петра і Павла. Наріжний камінь цієї споруди було закладено й освячено 12 липня 2000 року у зв’язку з тим, що стару греко-католицьку церкву св.Миколая так і не вдалося повернути її вірникам після виходу церкви з підпілля.

На ошатному подвір’ї нас зустрів настоятель церкви – отець Михайло Сидоран, який тут служить четвертий рік. Каже, храм було побудовано за шість років з волі Божої та завдяки старанням вірників, благодійних організацій із-за кордону. Новозбудована церква – простора й доглянута. Милують око чудові композиції з живих квітів, якими залюбки займаються дві вірниці. Самі зголосилися.

Також увагу журналістів у храмі привернув унікальний Гріб Господній. Йому понад сто років. Тут раз на рік, на Страсну п’ятницю, кладуть плащаницю, а сам Гріб у церкві стоїть до Вознесіння. Потім його розбирають й відкладають.

Розповів отець Михайло Сидоран і про парафію, що нараховує близько 250 сімей, які ходять сюди щонеділі. Є кому проповідувати Слово Боже й у будень. Загалом у селі – 4,5 тисячі мешканців, але чимало з них на заробітках. Зокрема, виїжджає багато молоді. Наводить священник і статистику. До прикладу, торік мали в церкві тільки одне вінчання, зате провели 11 хрестин, п’ятьох односельчан поховали. Цього ж року, на жаль, більше похоронів.

Велику увагу на парафії звертають на катехизацію дітей та молоді: мають при церкві аж три вікові групи. Уроки проводять на нещодавно збудованій фарі, де отець Михайло проживає з дружиною та двома донечками. Священник старається, аби юні парафіяни зростали у вірі, адже переконаний, що саме християнська родина – це місце, де зароджується і зростає віра, де відбувається безперервний процес передавання цього скарбу від покоління до покоління.

Богдана КЛЕКНЕР

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах
Головне