Мукачівська ратуша як частина казки серед сучасності

Що ми знаємо про будівлі, повз які проходимо ледь не щодня? Чи зможемо розповісти щось про замок, ратушу, театр, пам’ятники, котрі знаходяться в центральній частині міста, якщо до нас приїдуть гості з інших куточків України?

Будемо шукати екскурсовода чи влаштуємо власну екскурсію, використовуючи свої знання про цей чарівний, колоритний, багатонаціональний край? Вибір завжди за нами!

Тож сьогодні поговоримо про будівлю, яка вже понад століття завдяки своїй красі та казковості манить до себе тисячі туристів. Це головна окраса центральної частини міста над Латорицею – Мукачівська ратуша!

А розпочнемо нашу уявну екскурсію з того, що з’ясуємо значення самого слова «ратуша». Воно має німецько-польське походження і складається з двох частин, що в перекладі означають «рада» і «будинок». Зазначимо, що саме в Мукачеві ратуша завжди використовувалася за призначенням, тобто слугувала адміністративною структурою. Узагалі в Україні XIV–XVIII ст. такі міста, як Мукачево, називалися ратушними – на відміну від магістратських, що мали магдебургію, значно ширші адміністративно-судові та господарчі права й краще розбудований апарат самоуправи. Зазвичай ратушні міста були маленькими.

Будівництво Мукачівської ратуші почалося на початку ХХ ст., а саме влітку 1903 року, хоча ще у 1898-му було оголошено конкурс на проект будівлі. Тож ця ратуша є відносно молодою серед інших, які до сьогодні існують в Україні. Для порівняння: Івано-Франківська зводилася з початку 1666 року, Львівська з’явилася в 1827-му, Чернівецька – у 1843-му.

Будівництво ратуші в місті над Латорицею відбувалося за проектом угорського архітектора з Будапешта Яноша Бобули-молодшого, який обрав для будівлі неготичний стиль.

Цікавим фактом є те, що під час закладення першого каменя в 1903 році у фундамент помістили паперову капсулу з інформацією про інфраструктуру міста, а саме відомості про те, яка його частина забудована, кількість будівель, ішлося й про те, чим займаються мукачівці, а також чисельність місцевих жителів. Зауважимо, що на той час вона становила близько 15 тисяч, а подібні паперові послання доволі часто залишали під час зведення архітектурних споруд. Таким чином наші предки намагалися зберегти й передати найголовнішу інформацію про улюблене місто, його історію та життя.

Оглядаючи Мукачівську ратушу, варто звернути увагу на те, якого вона кольору, адже навіть така дрібниця символізує щось більше та глибше, ніж може здатися на перший погляд. Будівля блакитно-зелена (бірюзова), це забарвлення асоціюється в першу чергу із кришталево чистими гірськими водами, яких на Закарпатті доволі багато.

На фасаді ратуші з обох боків зображено святого Мартина, який є покровителем Мукачева. Архітектори вирішили традиційно показати його на коні з довгим плащем. За легендою Мартин Турський, який очолював легіон, побачивши на вулиці жебрака, що просив милостиню, зупинив своє військо й дістав меч. Солдати не зрозуміли, у чому справа, що він збирається робити. Адже перед ним сиділа безпорадна людина. Однак Мартин гострим мечем спокійно відрізав половину своєї розкішної червоної накидки й віддав її жебракові. Пам’ять про святого Мартина вшановується в усьому світі, зокрема в Мукачеві, 11 листопада, і найчастіше він зображується саме так, як на міській ратуші.

Варто наголосити на ще одній особливості цієї будівлі – її годинниковому механізмі, що знаходиться на ратушній вежі. Згідно з архівними даними, збудовані в 1904 році куранти Мукачівської ратуші вважалися на той час найкращим баштовим годинником Європи. Виготовили їх у Будапешті. Проте під час Першої світової війни дзвін було пошкоджено. З приходом радянської армії куранти зазнали нових потрясінь. Лише в 1950 році вони потрапили в умілі руки молодого годинникаря Василя Дуфинця. Цей чоловік усе своє життя присвятив улюбленій справі й доглядав за курантами до останнього подиху, майже 50 років.

Мукачівська ратуша до сьогодні вражає своєю величчю та красою, адже з часів будівництва не зазнала ніяких пошкоджень. Мукачівці часто планують зустрітися саме біля ратуші, туристи фотографують на її фоні, у її стінах, як і колись, вирішуються найголовніші питання, що стосуються благоустрою міста, його життя. Важко уявити теперішнє Мукачево без казкової ратуші, як і саму ратушу без Мукачева.

Іванна БОНДАРУК