Замок Сент Міклош: графиня Ілона і кістяк у стіні

Родині Шенборнів на Закарпатті належав не тільки розкішний палац, а й набагато скромніший замок. Та відомий він небагатьом

Коли мова заходить про закарпатські замки, всі одразу згадують розкручений мукачівський Паланок. Без сумніву, ефектна масивна споруда, широка оглядова панорама якої відкривається на відносно рівнинній території ще здалеку, щиро захоплює і дивує своєю величчю та грандіозністю.

Але до останньої хвилини перебування тут не покидає нав’язливе відчуття якоїсь неприродності, штучності. Старанно вилизана, відполірована до блиску, педантично вишурована показовість, декоративність в усьому нівелюють історичну правдивість, справжність пам’ятки. Зникає ореол автентики.

Тож реванш непідробної оригінальності замку Шенборнів у Чинадієвому цілком очевидний. Але і тут не все гаразд, бо часто під замком у Чинадієвому розуміють мисливський будинок неподалік, що є зразком саме палацової архітектури, а не оборонної.

У Чинадієвому є справжній замок стримано-суворої краси, але цей зразок оборонної архітектури ще треба постаратись відшукати. Прихований від вулиці якоюсь невиразною житловою коробкою часів (недо)розвиненого соціалізму, щільно забудований іншими непоказними архітектурними формами, він визирає понад дахами міцними фортечними стінами і стрімкими черепичними верхами.

Замок не має ні зубчастих мурів, ні ровів із підвісними мостами, ні жодної іншої фортифікаційної ознаки неприступної фортеці і тим зовсім не подібний на інші замки. А поза тим, хоча розташований на абсолютно рівнинній місцевості, де Латориця наближається до гір, являє собою сувору i неприступну твердиню. Фортеця має дві брами, дві вежі, вікна-бійниці та стіни місцями півтораметрової товщини, що пам’ятають кровопролитні сутички. У цих стінах, до речі, існує вузенький потаємний хід, що додає замку особливого шарму.

Саме тут, посередині торгового шляху, і була зведена угорцями твердиня, щоб оберігати проїжджих купців від численних розбишак. Угорська назва феодального маєтку, названого ім’ям святого Миколи, безпосередньо поширювалася і на оборонне укріплення, і на поселення, яке вперше згадується ще у 1214 р. Чинною назва була аж до приходу сюди радянської влади, яка повсюдно знищувала історичні назви в чаду боротьби з релігією.

Під час реставрації 1939 року в стіні замку був знайдений замурований людський кістяк. Хто склав свої кості під час будівництва фортеці, невідомо. Історики вважають, що скелет – данина середньовічній традиції. Вважалося, ніби замурування в стіні замку живої людини може надати споруді чарівної сили, підсилити її обороноздатність.

Але сьогодні замок ще називають Замком кохання, і пов’язують цю назву з долею графині Ілони Зріні. Дуже освічена на свій час жінка, дружина магната Ференца Ракоці, свого часу вписала своє ім’я в історію замку Паланок. А у замку Сент Міклош уже вдовою графиня Ілона таємно зустрічалася з ватажком угорських повстанців Імре Текелі. До речі, його скульптуру можемо побачити на площі Героїв у Будапешті.

Тут Ілона зреклася титулів, родини, маєтків – усе принесла в жертву заради свого кохання, і назавжди разом з коханим покинула батьківщину. Тому сьогоднішні власники замку, подружжя митців Йосипа і Тетяни Бартошів, які взяли споруду в концесію ще 2001-го, одну з холодних кімнат замку наповнили теплом романтичних почуттів і відвели її для шлюбних церемоній. А ще подружжя всі зусилля докладає до вельми тривалого і складного процесу повернення замку його історичного вигляду. Наприклад, стіни тут кам’яні, як у XV ст., або ж пофарбовані у бордовий колір, за модою ХVІІ cт.

Зараз у замку 13 кімнат, на стінах висять портрети власників, навіть збереглась унікальна бібліотека графа Шенборна з книгами початку ХІХ та перше видання Жуля Верна старонімецькою. В одній із веж є також замкова капличка з чудотворною іконою. А ще експозицію замку складає колекція оригінальних писанок-шкрябанок з портретами видатних людей. Створена вона власноруч пані Тетяною за її особливою технологією.

У покоях замку постійно діє виставка мистецьких робіт, серед яких можна побачити пейзажі, натюрморти, вироби з кераміки, лози. А також авторські роботи Бартоша, як от портрет Ілони Зріні в повний зріст, що зустрічає нас при вході, а також велика чорна люстра. “Елена у восьми іпостасях” – таку назву має композиція, зображена на центральному елементі люстри. Річ вельми цікава і загадкова: із символістським декораціями, виготовлена у стилі, який чудово підкреслює атмосферу замку.

На другому поверсі впадає в очі поганий стан склепінчастої cтелі, що потребує нагального ремонту та відновлення. Проблему з відновлення покрівлі Йосип Бартош вирішив дуже своєрідно, адже не хотів робити її із сучасних матеріалів, до прикладу, металочерепиці. А щоб не порушувати загального середньовічного стилю, вирішив реконструювати оригінальне покриття. У цьому допомогли місцеві цигани. Вони по шматочках збирали в околиці старовинну черепицю і приносили її сюди.

Сьогодні роботи з відновлення замку тривають. Кошти на них жертвують ті, що приїжджають сюди на екскурсію. До речі, сталої ціни за супровід екскурсовода і квитків тут немає. А також художники, чиї картини виставлені у кімнатах замку і продаються на “постійному благодійному аукціоні”. Також тут проводять фестивалі та лицарські бої. Отож зусиллями усіх небайдужих до наших історичних пам’яток Закарпаття, Сент Міклош відновлюється.

Львів – Сент Міклош  – Львів

фото: Зірка Андрусь

ЛьвівПост