Будівля «Корони» та її аналоги за кордоном. ФОТО

Закарпаття – неймовірно різноманітний, неординарний та цікавий край. Кожний період історичного часу, культури різних народів, що проживають у краї, залишили свій відбиток у житті, культурі й архітектурі області та міста Ужгорода зокрема.

Старовинна архітектура Закарпаття

Історична частина міста вирізняється своєю витонченістю та величчю. Загалом Закарпатська область єдина серед областей України, яка не має архітектурних аналогів. Тут зібрано розмаїття архітектурних стилів, які тісно переплітаються й доповнюють один одного.

Ще донедавна однією із візитівок міста, прикрасою та пам’яткою обласного центру була будівля ресторану «Корона» («Коруна» – чеська, «Верховина» – радянська назви).

За часів будівництва «Корони» наше місто входило у склад Австро-Угорщини, тому вплив Заходу спостерігався в усіх напрямках розвитку краю. Найдавніші відомості про готельно-ресторанний комплекс «Корона» датуються першою половиною ХІХ століття. У 1840 році Ужгород відвідав Ізмаїл Срезневський, філолог, етнограф, палеограф, який у записах залишив згадку про австерію (готель зі стайнею для коней) «Корона».

На початку свого існування будівля готелю не була такою помпезною. Сучасні архітектори характеризують її так: «У своєму планувально-просторовому вирішенні тодішня будівля «Корони» мала характерну для заїжджих дворів структуру. Двоповерхова забудова парцелі створювала внутрішній двір. Чільна кам’яниця (головний фасад) була включена у рядову забудову вулиць. В’їзд у двір вів через широку браму на головному фасаді. Офіцини (крило для слуг), стайні, возівні розташовувалися по обидва боки двору. Але ніякої помпезності та ліпнини не було. На жаль, достеменно не відомо, хто був архітектором однієї з найвідоміших будівель Ужгорода. Але вона точно не була зведена для урочистих прийомів та поселення знатних осіб. В ті часи готель відвідували переважно гусари. Внутрішні сходи були настільки широкими, що на другий поверх можна було заїхати верхи.

«Корона» в стилі еклектизму

Після великої пожежі в 1907 році будівлю ґрунтовно перебудували. Провівши аналогію з архітектурою Австоро-Угорщини того часу, можна припустити, що до будівництва доклали зусиль відомі зодчі – Ференц Саболч та Дюло Папп.

Архітектори здобули освіту в школах Франції, після чого набули досвід у Німеччині й співпрацювали з відомою на той час будівельною фірмою «Хаусман». Через певний період вони повернулися на батьківщину, в Угорщину, де під час інтенсивної розбудови інфраструктури зробили неоціненний внесок в архітектуру краю. Вони створили десятки будівель в еклектичному стилі (змішання декількох стилів).

Саме архітектори і будівничі з Угорського королівства привносили у місто над Ужем елементи європейської архітектури.

Подібність споруд в інших містах

Часто зодчі співпрацювали над одним проектом, тому їхні смаки та погляди часто поєднувалися, а фасади будівель були схожими. Так, можна зустріти подібні фронтони в різних містах Закарпаття і за кордоном. У будівництві дуже популярним був арочний звід центрального входу.

Слід зауважити, що в період Австро-Угорщини молоді та вже відомі архітектори працювали у різних містах, які тепер належать до території інших держав.

Тому велика кількість історичних архітектурних пам’яток Угорщини, Німеччини, Австрії та найзахіднішої частини України подібні.

Будівля Нірвізпалота в Ніредьгазі також побудована в стилі еклектизму. «Корона» повторює її архітектурний зовнішній вигляд. В такому ж стилі побудований Королівський театр у Ніредьгазі, римо-католицький прихід у місті Болошодьормат, готель «Корона» з кав’ярнею міста Копошвар та багато інших житлових будівель. Усі вони створювали єдиний архітектурний ансамбль, де розміщувалися готелі, банки й інші заклади державного значення.

Наша «Корона» належить до унікальних пам’яток культурної спадщини України XIX століття, а також є яскравим зразком архітектурного вирішення готельного комплексу початку XX ст. Готель-ресторан став візитівкою Ужгорода. Сподіваємося, місто зможе гордитися його оновленим виглядом, який не зміниться під час проведення ремонтно-реставраційних робіт.

Марія КЕСЛЕР