Перша на освітянській ниві Закарпаття, або Історія Ужгородської королівської гімназії Другетів

На площу Корятовича виходить будівля хімічного факультету Ужгородського національного університету – колишнє приміщення гімназії, заснованої ще графами Другетами. Перед входом до нього – бюст відомому угорському поетові й педагогу Дойко Габору, який жив та викладав в Ужгородській гімназії. У 1909 році йому було встановлено пам’ятник перед входом до гімназії. Після приходу радянської влади, у 1945-му, бюст було демонтовано, проте він зберігся у фондах Закарпатського краєзнавчого музею, а в 1994 році його відновили на законному місці. Тепер бюст зустрічає студентів та гостей хімічного факультету, нагадуючи про давні корені освіти в нашому краї.

Так от, Ужгородська гімназія налічує вже понад чотири століття життя і є одним із найвідоміших у нашому краї навчальних закладів. За весь час свого існування вона більше 15 разів міняла назву через свою адміністративну підпорядкованість або ідеологічну (політичну, релігійну, національну чи фахову) спрямованість навчально-виховного процесу. Кожна з цих змін пов’язана з політичними чи адміністративними змінами та реформами, які відбувалися в нашому краї в той чи інший час.

Історичні джерела свідчать, що саме 23 листопада 1613 року з ініціативи головного жупана Ужанського та Земплинського комітатів графа Георгія Другета де Гомонна в Гуменному (нині Східна Словаччина) фундаційною грамотою був заснований колегіум «на славу Божу і благо святої церкви».

За понад 400 років існування Ужгородська гімназія стала одним із «китів» освіти та духовності нашого краю, тут отримали освіту сотні талановитих діячів різних галузей освіти і науки, культури та мистецтва. Такої ж думки дотримуються і Василь Химинець та Михайло Басараб («Коротка історія ужгородської гімназії»). Вони зазначають, що найвідомішими випускниками в історії гімназії були: А.Бачинський – єпископ Мукачівський, церковний діяч, публіцист, просвітитель; Й.Базилович – історик, церковний діяч; І.Орлай – директор Ніжинського ліцею, вихователь Миколи Гоголя; Ю.Гуца-Венелін – учений-славіст, будитель болгарського народу; М.Лучкай – церковний діяч, філолог, історик, автор фундаментальної історичної праці «Історія Карпатських русинів»; О.Духнович – закарпатський будитель, поет, педагог і фундатор професійних об’єднань учителів, релігійний та культурно-просвітній діяч; А.Волошин – президент Карпатської України, педагог, церковний, культурно-просвітній та громадський діяч, Герой України. Цю плеяду можна продовжити – художники Й.Бокшай, А.Кашшай, А.Коцка, В.Габда, літератори В.Ґренджа-Донський, Ю.Качій, Д.Лазар, В.Діянич, Й.Архій та багато інших також є випускниками Ужгородської гімназії.

У 1630 році вже син Георгія Другета, Ян Другет, будучи жупаном Ужанського комітату і всеугорським державним суддею, вирішив перенести школу для дітей дворянських і заможних сімей із Гуменного до Ужгорода. Закладини майбутньої Ужгородської гімназії відбулися в 1640 році на місці нинішньої резиденції єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії та вже колишньої бібліотеки Ужгородського національного університету.

І вже у 1646 році колегіум остаточно переміщується до Ужгорода у новозбудований навчальний заклад. З самого початку розголос про відкриття колегіуму рознісся далеко за межами краю. Бажаючих тут навчатися було дуже багато, до деяких класів записувалося до сотні учнів, і, звичайно, прийняти всіх на той час просто не було можливості. До слова, навчальний заклад було перенесено до Ужгорода тоді, коли тут проживало менше ніж 1,5 тис. чоловік, і, звичайно, гімназія стала надпотужним чинником зростання міста.

Унаслідок реформ Марії-Терезії колегіум в Ужгороді 1776 року офіційно реорганізовано в гімназію, а в 1778 році навчальний заклад названо Королівською головною архігімназією в Унгварі, тобто головною гімназією в Ужгороді. Установа отримала свою печатку з написом «Sigillum archigymnasii regii Ungvariensis 1778». Навчання в Ужгородській гімназії у той час, згідно з нормами «Системи виховання…», складалося з 5 класів – перші три були мовознавчі, їх ще називали «граматичні», вищі два – гуманітарними.

З 1784 року Ужгородська гімназія почала працювати у сучасній будівлі Ужгородського комерційного технікуму, що знаходиться на розі вулиць А.Волошина та Капітульної. За часів цісаря Йосифа ІІ у 1784 році в гімназії, замість латинської мови, було запроваджено німецьку мову викладання, а з 1790 року німецьку мову знову замінено латинською. Поряд з цим запроваджено також угорську мову як обов’язкову дисципліну з окремим викладачем. Латинська мова залишалася мовою навчання, але пояснення матеріалу, переклади та письмові вправи з неї проводилися по-угорськи.

Значною подією в історії Ужгородської гімназії стала побудова спеціального навчального комплексу, який було завершено і здано в експлуатацію в 1895 році (сьогоднішній будинок хімічного факультету Ужгородського національного університету).

Із входженням Закарпаття до Чехословаччини (1919 рік) починається нова сторінка в історії розвитку освіти краю. Викладання всіх предметів у закладі почали проводити рідною мовою. З кожним роком кількість учнів продовжує зростати, незважаючи на те, що в 1937 році на базі монастиря отців Василіян відкрито ще одну українську гімназію. На цей період припадає відокремлення від Ужгородської реальної гімназії чеського її відділення, яке тоді вже нараховувало 648 учнів та 29 викладачів. У 1934 році відкривається також окрема єврейська гімназія, в якій усі предмети, крім закону Божого, викладалися чеською мовою.

Таким чином у 1938 році в Ужгороді працювала вже не одна (руська), а окремі чотири самостійні національні гімназії – руська, українська, чеська та єврейська.

У роки Другої світової війни Мадярську королівську державну гімназію було розділено на два окремі навчальні заклади – мадярську і руську гімназії. Офіційна назва першої – Мадярська королівська державна Другетова гімназія, а другої – Мадярська королівська державна гімназія з руськимъ языкомъ преподаванія въ Унгваръ. Другетівська гімназія продовжила свою роботу в тому самому навчальному корпусі, а руську гімназію було переведено до будинку колишнього вищого реального училища – сьогодні це будинок Ужгородської спеціалізованої ЗОШ І–ІІІ ступенів № 4 із словацькою та українською мовами навчання та поглибленим вивченням іноземних мов.

З листопада 1944 року відновила роботу й Ужгородська гімназія, яка тепер стала називатися Державна гімназія в Ужгороді. Почав працювати заклад на основі Мадярської королівської державної гімназії зъ руськимъ языкомъ преподаванія в Унгваръ. Заклад був розташований у будинку колишньої Масарикової школи (нині ЗОШ І–ІІІ ст. № 3). Гімназія фактично діяла до 29 червня 1945 року, тобто до возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною.

Перервана гімназійна традиція відновилася в Ужгороді у 1994 році. Нова гімназія відкрилася у сучасному приміщенні по вул. 8 Березня, де існує і сьогодні.

Юрій КОПИНЕЦЬ