У підвалах ужгородського кафедрального собору виявили унікальну знахідку

Справжній ажіотаж в Ужгороді виклала новина про унікальну знахідку в єпископській резиденції Мукачівської греко-католицької єпархії. Тож не дивно, що на відкриту екскурсію цією будівлею прийшли сотні людей.

Нещодавно в підвальних приміщеннях, які раніше були замуровані, знайшли кухню чернечого ордену єзуїтів, що й були творцями та першими власниками храму й резиденції. За словами істориків, під час ремонтних робіт у соборі робітники випадково виявили дві печі та кам’яну плиту, на якій латиною написано: «Єпископ Андрій Бачинський». Датуються вони 1646 роком. Саме на цій кухні єзуїти готували собі їжу. Крім того, під дерев’яною підлогою знайшли автентичну кам’яну кладку, яка також має вже понад 350 років.

Практично до минулого місяця в цих підвальних приміщеннях ще зберігалися книжки наукової бібліотеки УжНУ, які впродовж останніх років поступово перенесли до інших будівель вишу. Після цього єпархія вирішила провести там капітальний ремонт та створити музей, де кожен охочий матиме змогу дізнатися про минуле Мукачівської греко-католицької єпархії. Саме під час цих робіт будівничі й виявили старовинну кухню. Чому вона була замурована, сьогодні можна тільки здогадуватись.

Знахідкою одразу зацікавилися місцеві екскурсоводи. На численні прохання ужгородців та гостей міста відкриту екскурсію цими приміщеннями провів сам владика Мілан. Тож усі присутні мали можливість зануритися в древню історію кафедрального собору.

…Дарчою грамотою від 31 серпня 1640 року граф Йоан Другет Х надав ордену єзуїтів землі в Ужгороді. Він зобов’язався звести тут нові будівлі: монастир для 24 монахів з усім необхідним, каплицю, семикласну школу, бурсу і т. д. У 1646 році єзуїти переселилися з Гуменного (Східна Словаччина) до Ужгорода. Завдяки їм було сформовано освітні осередок, який проіснував до 1773-го, коли папа Климент ХІV видав буллу про розпуск ордену єзуїтів.

Питання резиденції для мукачівських владик особливо гостро постало після канонізації єпархії в 1771 році, що змусило Андрія Бачинського розв’язувати його на найвищому рівні. Було зроблено кілька проектів перетворення Ужгородського замку, який передали єпархії, на єпископську резиденцію та спорудження там кафедрального собору. Як свідчить угорський дослідник С.Тардік, один із проектів передбачав будівництво величного купольного собору. Але колосальна сума – 136000 форинтів з державного фонду – на ту пору була непосильною для імперської казни. Через це вирішили передати Андрію Бачинському приміщення колегії та костьолу єзуїтів в Ужгороді, які не використовувалися з 1773 року. Передача споруд греко-католицькій церкві відбулася 1 березня 1775-го.

Після цього кілька разів приміщення резиденції та собору перебудовувалися. Про це розповідає історія святині, в яку тепер можуть зануритись усі відвідувачі музею. Узагалі це загальноприйнята практика, коли єпархії створюють свої музеї, де зберігають цінні експонати. Цікавою локацією майбутнього музею стане відділ стародруків наукової бібліотеки УжНУ, який нараховує близько 20 тисяч примірників. Найдавніші книги привозили сюди монахи ордену єзуїтів, починаючи із ХVІІ століття.

«Найстаріша друкована книга датується 1466 роком. А це всього на десятиліття пізніше, ніж початок друкарства в Європі взагалі. Перші книжки, привезені єзуїтами, у досить хорошому стані», – розповів Ігор Зомбор, працівник наукової бібліотеки УжНУ.

Тож любителі старовини в передчутті створення музею в єпископській резиденції Мукачівської греко-католицької єпархії, який з часом стане туристичною родзинкою міста.

Христина БІКЛЯН, фото автора