Історія започаткування Міжнародного жіночого дня

Міжнародний жіночий день – це свято весни, краси і… жінок. Воно наповнене ароматами квітів, подарунками від чоловіків та численними вітаннями. В Україні 8 березня традиційно є вихідним, а 2018 року навіть одним із чотирьох вихідних. Але чому саме цього дня ми відзначаємо «жіноче свято»?

Почнемо із самого початку. Виникло це свято як день боротьби за права жінок. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку на маніфестацію зібралися робітниці швейних і взуттєвих фабрик на знак протесту проти неприйнятних умов праці та низької заробітної плати. Цю подію ще називали «марш порожніх каструль». Тоді жінки вимагали скорочення робочого дня, поліпшення умов праці, рівної з чоловіками заробітної плати, адже в той час працювали до 16 годин на добу, отримуючи за це копійки.

Завдяки таким рішучим виступам жінкам удалося домогтися введення 10-годинного робочого дня. На багатьох підприємствах у США виникли профспілкові організації. І ось після згаданої маніфестації утворилася ще одна – уперше її членами стали жінки.

Через кілька десятиліть 8 березня 1908 року на заклик нью-йоркської соціал-демократичної жіночої організації відбувся мітинг з гаслами про рівноправність жінок. Цього дня 15 000 представниць прекрасної статі пройшлися маршем через усе місто, вимагаючи рівних умов оплати з чоловіками та надання їм виборчого права.

У 1909 році Соціалістична партія Америки оголосила про заснування національного жіночого дня, який відзначався до 1913 року в останню неділю лютого.

Згодом, у 1910-му, на Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені Клара Цеткін виступила з пропозицією святкувати Міжнародний жіночий день 8 березня, яка прозвучала як заклик до всіх жінок світу включитися в боротьбу за рівноправ’я. Відгукуючись на це звернення, жінки багатьох країн долучалися до руху проти злиденності, за право на працю, за гідність і мир.

Так, уже 19 березня 1911 року перший Міжнародний жіночий день відзначався в Німеччині, Австрії, Данії та Швейцарії. Німецькі соціалістки наполягали на згаданій даті, бо цього дня 1848 року король Пруссії пообіцяв ввести виборче право для жінок, але так і не дотримався свого слова. Тоді понад мільйон чоловіків і жінок узяли участь у маніфестаціях. Крім права обирати та займати керівні посади, жінки домагалися рівних виробничих прав з чоловіками.

У 1912 році цей день відзначався в тих же країнах уже 12 травня. У 1913-му жінки мітингували у Франції та Росії 2 березня, в Австрії, Чехії, Угорщині, Швейцарії, Голландії – 9-го, у Німеччині – 12-го. У 1914 році єдиний раз жіночий день відзначався 8 березня одночасно в шести країнах: Австрії, Данії, Німеччині, Нідерландах, Росії та Швейцарії. Тоді ця дата випала на неділю.

Міжнародний жіночий день 8 березня з перших років радянської влади став державним святом. У 1965 році його зробили в СРСР вихідним. А в 1977-му свято стало дійсно міжнародним – ООН прийняла резолюцію 32/142, закликавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права – Міжнародним жіночим днем. Існував і відповідний святковий ритуал. Цього дня на урочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики щодо жінок. Поступово Міжнародний жіночий день почав втрачати своє політичне забарвлення.

Цікаво, що свято жінок існувало ще в Стародавньому Римі. Був день, коли вільно народжені жінки отримували подарунки від своїх чоловіків, а рабині мали щось на зразок вихідного – господині дозволяли їм цього дня відпочивати.

8 березня є національним вихідним також в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго, Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї та Уганді.

У Португалії цього дня прийнято проводити жіночі вечірки. В Італії представницям прекрасної статі дарують жовті мімози як символ жіночого руху. У Франції з тієї ж причини вручають фіалки та конвалії.

ООН офіційно відзначає 8 березня як Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир.

Вікторія КОПИНЕЦЬ