Історія берегівського поштамту нараховує більше сотні років. ФОТО

Історія поштового зв’язку в Берегові почалася в ХІХ столітті, у 1822 році, коли барон Жигмонд Перені отримав дозвіл угорської влади на відкриття поштамту в Ардові (Чопівка), де знаходився його родинний маєток, що зберігся й понині.

У 1836 році на численні прохання представників комітату поштамт було перенесено безпосередньо до Берегова.

Через цей факт у декотрих джерелах вік нинішнього поштамту також ведуть від 1836 року, але це помилка, бо інші джерела стверджують, що нинішня будівля була зведена на самому початку ХХ століття за проектом тодішнього головного архітектора міста Шамуеля Мейгеша. Зі старих світлин видно, яким був цей поштамт у його перші роки.

Згодом він неодноразово зазнавав добудов. З тих пір і по сьогодні будівля поштамту служить справі зв’язку. Багатьом берегівцям пам’ятне зображення на стіні його головного залу у вигляді блоку марок, кожна з яких ілюструє той чи інший етап розвитку поштової справи. Нині, вочевидь, з міркувань безпеки у зв’язку з непростою ситуацією в країні, керівництво закладу не дозволило фотографувати всередині будівлі, але в архіві автора знайшлися світлини цього цікавого малюнка, який, сподіваюсь, буде прикрашати поштамт ще багато років.

Як і його гордість поштамту — старовинні ваги, виготовлені британською фірмою Berkel, вочевидь, для її угорського представництва. Їхній вік встановити важко, але їм точно більше, ніж півстоліття, а можливо, вони й старші.

 У фотоархіві знайшлося і його зображення. Якщо придивитися на дах будівлі (котрий кілька років було наново перекрито, що пішло на користь безпеці будівлі, але старовинний вигляд покрівлі був втрачений), то на ньому видно великий пристрій для звукового оповіщення населення – сирену.

Уважний погляд не омине й каналізаційного люку, який лежить при вході до поштамту. Цей люк старовинний, він виготовлений як мінімум перед другою світовою війною. Люки такого формату зустрічаються в містах Угорщини, в Берегові ж він єдиний. На жаль, кілька років тому він луснув і був заварений.

З очільницею закладу, начальником Центрального відділення поштового зв’язку (ЦВПЗ) Марією Косюч ми трохи поспілкувалися про справи сьогочасні й перспективи. З 2006 року відділення приєднане до Мукачівського центру поштового зв’язку. Штат берегівського поштамту невеликий, зо три десятки працівників, з яких 9 листонош, 6 операторів у залі та 14 інших. Зарплата у поштарів вкрай скромна, тому є проблема з кадрами. Звісно, і економічна ситуація, і зміни в науковій та соціальній сферах суттєво впливають на роботу української пошти. З’явилися конкуренти у вигляді приватних поштових сервісів, суттєво зменшилася кількість підписних видань (бо хіба хтось може дозволити собі, приміром, щомісячний науковий чи літературний часопис?). Люди стали менше писати листів та листівок – основне спілкування нині перемістилося в інтернет та мобільний зв’язок. Втім, не все так песимістично, стверджує Марія Федорівна. Адже залишилося чимало передплатників місцевої та обласної преси серед мешканців сіл та літніх людей. Вони ж здебільшого є відправниками листів. Люди стали менше посилати посилок один одному, натомість широко розвинулася торгівля за посередництва пошти, котра доставляє замовлені інтернетом книги, різний крам. «Укрпошта» шукає та знаходить й інші джерела доходів, пропонуючи послуги, які раніше були не властиві цьому закладу. Так, всі відділення Закарпаття надають страхові послуги, уклавши договір з однією з компаній. У поштових відділеннях, особливо сільських, тепер можна придбати низку побутових і харчових товарів (що особливо зручно при складанні посилок). Цікавою є послуга «власна марка» — можливість юридичним та приватним особам на замовлення виготовити поштову марку власного дизайну. Вони є дійсним платіжним засобом, як і звичайні поштові марки, хоч і коштують дорожче номіналу. Такі марки замовляють собі фірми та організації, які дбають про власний солідний імідж, також вони слугують оригінальним подарунком. А ще в берегівському ЦВПЗ уклали договір з постачальниками газу, і тепер квитанції на газ розносять не «газовики», а поштарі. Загалом же берегівський поштамт надає клієнтам 33 види послуг. Таким чином, незважаючи на складну економічну ситуацію і бурхливі технічні зміни, майже двохсотлітня історія берегівської пошти не лише не перервалася, а й продовжується в дусі часу.

Якщо говорити про міський поштамт, то варто згадати й про площу Ференца Ракоці ІІ, на якій він розташувався. За часів Австро-Угорщини вона звалася Ярмарковою.

Під час перебування у складі Чехословаччини отримала назву Республіканська, а в радянський час, в 1945 році, була названа на честь маршала Клима Ворошилова. Тоді ж у скверику, де нині стоїть скульптура Діви Марії, встановили пам’ятник Йосипу Сталіну, котрий демонтували у 1961 році. В пізніший час на місці Сталіна стояв металевий агітаційний білборд (хоча слова такого тоді, звісно, не вживали), а площу перейменували на «40 років Жовтня».

У 2006 році занедбаний сквер привели до ладу, у ньому зусиллями греко-католицької громади міста була встановлена скульптура Діви Марії. На початку 90-х площа отримала ім’я Ференца Ракоці ІІ, на честь революційних подій 1703—1711 рр., до яких Берегово мало пряме відношення. 22 травня 1703 року з цієї площі соратник Ракоці Томаш Ессе закликав містян приєднуватися до угорського антигабсбурського повстання. У 1992 році на честь цієї події на фасаді поштамту урочисто відкрили меморіальну дошку, того ж року поряд з’явилася ще одна – на честь угорського поета, автора національного гімну Ференца Келчеї.

Олег СУПРУНЕНКО
м.Берегово