Мукачівський військовий госпіталь: там, де рятують життя

Сьогодні наша розповідь про Мукачівський військовий госпіталь. Ознайомитися з його історією та нелегкими бойовими буднями «Карпатському об’єктиву» допоміг заступник начальника закладу по роботі з особовим складом Андрій Сінельник.

Зі сторінок історії

Історія створення медичної установи, на базі якої сьогодні розміщується Мукачівський військовий госпіталь, почалась у ХVІІІ ст. У 1893 році було зведено будівлю, котру назвали «Цісарська і Королівська лікарня» («K. und K. MARADENHAUS»), для лікування військовослужбовців військ Цісарсько-королівської та угорської Королівської армій. Після розпаду Австро-Угорської імперії «K. und K. MARADENHAUS» входить до складу Чехословацької армії, а з 1938 до 1944 року – військ Угорщини.

12 грудня 1941 року в м. Наманган Узбецької РСР був сформований евакуаційний госпіталь за номером 4566. У період Великої Вітчизняної війни госпіталь входив до складу Середньо-Азіатського військового округу, І Українського фронту та 38-ї Армії. У складі діючої армії госпіталь перебував з 1 грудня 1943 по 11 травня 1945 року і закінчив війну в м. Ратибор (Німеччина).

А ось 7 серпня 1945 року був передислокований у Мукачево на місце колишньої «Цісарської і Королівської лікарні». 12 квітня 1955 року 4566-й госпіталь був перейменований у 1397-й військовий госпіталь.

У 1956-му забезпечував медичну підтримку підрозділам Радянської армії під час подій в Угорщині. У 1968 році брав участь в операції «Дунай» на території Чехословаччини, обслуговуючи поранених та хворих воїнів.

У повоєнні роки лікарі, медсестри та молодший медперсонал своєю бездоганною працею рятували життя багатьом військовослужбовцям, пенсіонерам, а також мешканцям Закарпатської області. Військовий госпіталь став провідною медичною установою в регіоні, здобув широке визнання та заслужений авторитет серед військовослужбовців і цивільного населення. Протягом 2004–2007 рр. 1397-й військовий госпіталь (базовий, на 400 ліжок) був переформований у 1397-й гарнізонний військовий госпіталь на 200, а потім на 100 ліжок.

Зауважимо, що лікарі госпіталю брали участь і в миротворчих місіях. Лікували бойових побратимів, які проходили службу в Афганістані. 26 квітня 1986 року після радіаційного вибуху Чорнобильської атомної електростанції група військових лікарів та медсестер була відправлена на місце катастрофи для виконання лікарського обов’язку. Окрім того, військові медики беруть активну участь у місіях НАТО та ООН. Дехто зі складу відвідував такі країни, як Ліван, Ірак, Ліберія.

Сьогодення

Спокій госпіталю порушився з початком бойових дій на Сході. Тоді були додатково сформовані неврологічне та травматологічне відділення. Зазначимо, що саме 2014 та 2015 роки видалися для військового закладу найважчими. Госпіталь, розрахований лише на 100 ліжок, хворих вміщував утричі більше. Пацієнтів розміщували навіть у коридорах, проте намагалися всім без винятку надавати необхідну медичну допомогу, витрачаючи на це ледь не останні сили. Окрім того, військові медики рятували життя і в зоні АТО (22 військовослужбовці шпиталю).

Крім традиційного лікування, постраждалим надається морально-психологічна підтримка, що відіграє далеко не останню роль в їхньому одужанні. На сьогодні в складі госпіталю функціонує 11 відділень, поліклініка та 10 медичних кабінетів.

Тож завдяки людям, відданим своїй роботі, Мукачівський військовий госпіталь уже не один рік прославляє не лише місто над Латорицею, але й усю Закарпатську область. Для багатьох цей медичний заклад став тією опорою, що врятувала їм життя, тим місцем, де вони вдруге отримали шанс на майбутнє.

Іванна БОНДАРУК