Капітульна – вулиця в Ужгороді, яка дихає історією

Найдавніша вулиця Ужгорода первісно називалася Замковою, бо вела до замку, пояснює закарпатський краєзнавець Людвіг Філіп кореспонденту «Карпатського об’єктива». Це була єдина вулиця міста, розміщена в межах зовнішніх оборонних споруд фортеці. Наприкінці ХVІІІ ст., коли сюди був перенесений осідок Мукачівської греко-католицької єпархії, правий бік вулиці віддали їй. Згодом тут розмістилася створена єпископом Андреєм Бачинським кафедральна капітула – дорадчий орган єпископа, який складався із семи каноніків, очолюваних деканом капітули або протоієреєм. Саме тому на початку ХІХ ст. за вулицею поступово закріпилася назва Капітульна, яка проіснувала до приходу радянської влади на Закарпаття. Комуністи перейменували її на Кремлівську. За часів Незалежності вулиці повернули стару назву.

На Капітульній завжди можна зустріти групи туристів. І це цілком закономірно, адже ця вулиця дихає історією древнього сивочолого міста над Ужем.

Під № 1/3 знаходиться найстаріша будівля цього кварталу, яку займає Ужгородський торговельно-економічний коледж. На фасаді перед входом дата «1668». Йосип Кобаль у своїй книзі «Ужгород відомий і невідомий» зауважує, що це не є датою побудови історичної пам’ятки, а тільки згадка про давню військову казарму, яка колись стояла на цьому місці. Сама ж будівля тісно пов’язана з історією Ужгородської гімназії й сягає кінця ХVІІІ ст.

Трохи піднявшись угору, бачимо величний Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор та імпозантну єпископську резиденцію, які вже давно стали візиткою обласного центру. Напроти облаштований сквер Марії Терезії. Нещодавно тут установлені скульптури імператриці та Божій Матері. Біля святині й скульптур радо фотографуються ужгородці, гості міста і туристи.

Далі ліворуч один біля одного стоять однакові за архітектурним вирішенням будинки. У них проживали каноніки, тому за цими будинками закріпилася назва «канонічний ряд». У сучасному вигляді канонічний ряд був зведений 1908 року за часів єпископа Юлія Фірцака. В одному з будинків проживає сьогоднішній єпископ МГКЄ Мілан Шашік.

Канонічний ряд розриває двоповерхова будівля колишнього сиротинця, на фасаді якої зберігся латиномовний надпис Orphanotrophium, відкритий ще в 1841 р. (перебудова 1906 р.). Привертає увагу будинок, на фасаді якого встановлена меморіальна дошка відомому закарпатському художнику академіку Йосипу Бокшаю, який з 1945 по 1956 рік працював тут як викладач Ужгородського училища прикладного мистецтва (знаходилося в будинку з 1945 по 1985 р.). У 20-х роках деякий час проживав у ньому Августин Волошин. У ХІХ ст. тут була недільна греко-католицька школа.

Переважна більшість колишніх споруд Мукачівської єпархії після припинення діяльності греко-католицької церкви на Закарпатті (1949) була передана Ужгородському університету, у власності якого вони перебувають досі.

Напроти замку стоїть оновлена двоповерхова будівля юридичного факультету УжНУ. Це масивна споруда у формі літери П, яка відзначається строгістю й простотою архітектурних форм. Тільки майстерно різьблені дерев’яні двері нагадують, що маємо справу з якоюсь цінною пам’яткою минулого, а саме – колишньою Ужгородською чоловічою греко-католицькою вчительською семінарією. А ще до семінарії стояв тут «гусарський замок».

На самому кінці Капітульної, притулившись до фортеці, на площі 4 га розкинувся один з перших скансенів України – Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Протягом п’яти років (1965–1970) сюди з усіх куточків Срібної Землі було звезено й установлено понад 20 різних житлових, громадських, господарських і культових споруд та велику кількість предметів народної культури.

У замку діє провідна музейна установа краю – Закарпатський краєзнавчий музей. На сьогодні в музеї понад 110 тисяч експонатів. Тут є археологічні колекції, нумізматична, зібрання рідкісних рукописних та друкованих книг, колекції народного одягу та вишивок Закарпаття, пам’ятки залізоробного виробництва, а також одне з найбільших в Україні зібрань опудал птахів та звірів.

Тетяна ГРИЦИЩУК