Про заклад, який і навчав, і прихищав, і опікував. Мукачівська гімназія

Кожна будівля в будь-якому місті має свою історію. Не важливо, велика вона чи мала, але вона завжди особлива. Так, сьогодні ми розповімо про історію Мукачівської гімназії.

Ідея заснування цього навчального закладу належить опікуну графа Ервіна Євгена Шенборна, первосвященику графу Ференцу Дьордю Шенборну, котрий у 1735 році висловив бажання збудувати монастир для ордену піаристів (католицький чернечий орден, що займається навчанням юнацтва) і доручити їм справу освіти.

Про історію гімназії багато сказано, зокрема в книжках «Мукачево у старовинній листівці» або «Мукачево очима наших бабусь та дідусів».

Ференц Дьордь Шенборн сподівався на допомогу монахів Чернечої гори в «заснуванні задля розвитку краю, згідно з його планами, шестикласної гімназії». Задум не був реалізований, оскільки в Мукачеві на той час уже діяла греко-католицька духовна семінарія, яку доповнював навчальний заклад нижчого ступеня.

На пропозицію графа в 1775 році в місті дозволили організувати латиномовний навчальний заклад, який, однак, практично не функціонував. Родина Шенборнів і пізніше робила все можливе на користь гімназії.

У 1837 році інженер домінії у відставці Карой Петц у власному будинку відкрив шестикласну латинську приватну школу, яка користувалася значною популярністю, і це прискорило створення гімназії.

Завдяки ґрунтовній організаційній роботі 9 вересня 1939 року загальні збори Березького комітату дали згоду на «заснування гімназії з добровільних пожертвувань».

У 1843-му на північ від римо-католицького костелу урочисто заклали фундамент навчального закладу, однак через затягнення будівництва споруду звели тільки через три роки. Роботи було остаточно завершено в 1855-му, після того як російські війська залишили місто і звільнили будинок, перетворений ними в 1849 році на шпиталь. У трьох кімнатах першого поверху розмістилася приватна школа Петца, згодом тут діяла ще й початкова школа.

З дозволу Міністерства освіти 30 червня 1868 року гімназія отримала статус громадського закладу. Того ж року помер Ференц Роман, високоосвічений мукачівський адвокат і поміщик, депутат парламенту 1848-го, котрий усе своє майно залишив у спадок Академії наук, а велику бібліотеку та колекцію мінералів – гімназії.

У 1870-х роках міська рада неодноразово зверталася до міністерства з проханням переорганізувати заклад у державну реальну гімназію, пропонуючи при цьому споруду і фондовий капітал. Тож 10 травня 1873 року держава прийняла школу під свою опіку.

Місто мало на меті з часом розширити початкову гімназію до восьмикласної. Після тривалих узгоджень Міністерство освіти згодилося на розширення і державне утримання закладу за умови зведення та обладнання містом нової будівлі й щорічного власного внеску в розмірі 4 тисяч форинтів. Міська рада доручила будівництво переможцю оголошеного з цієї нагоди конкурсу – фірмі «Брати Мандел».

Будинок вищої гімназії було зведено на земельній ділянці по сусідству із греко-католицької церквою, на зразок школи міста Панчова. Будівництво завершилось у 1892-му, а 15 жовтня 1893 року нарядне студентське знамено закладу освятив єпископ Дюла Фірцак.

У першому, 1892/93 навчальному році вища гімназія нарахувала загалом 181 учня. Крім високого рівня освіти, заклад став відомий завдяки надзвичайно плідній діяльності освітнього гуртка та активній молоді. Гурток самоосвіти імені Йожефа Етвеша створили в 1894 році. Вибір імені не міг бути випадковим, оскільки саме він, обіймаючи посаду міністра культури, у 1868 році дав дозвіл на відкриття в Мукачеві початкової реальної гімназії.

При закладі діяв і читальний гурток імені Петефі. Молодіжне дозвілля збагачували також пластуни та гурток шанувальників старовинних балад.

Мукачівська гімназія мала високоосвічений педагогічний колектив. Тут працювали, зокрема, Дюла Ер. Возарі, Шандор Фанкович, Міхай Янкович, Карой Тарці. З 1941 року викладав один із найбільших талантів міжвоєнної доби Ласло Шафарі, котрий пізніше загинув на Дону.

Війна, червоний терор Угорської радянської республіки 1919 року, румунська та чеські окупації не спряли спокійному навчанню. Після Тріанону чеська влада намагалася витіснити угорську мову в громадянській та освітній сферах. Діяльність угорської гімназії припинили й заборонили викладати угорською навіть Закон Божий. В історичному будинку заснували гімназію з чеською та русинською мовами навчання. Угорськомовне навчання в Мукачівській гімназії відновилося тільки після повернення краю до складу Угорщини. На той час тут могли вчитися вже й дівчата. Варто зауважити, що тоді, крім латині та німецької, обов’язковим предметом була й русинська мова. 14 березня 1943 року славнозвісний заклад отримав назву Мукачівської угорської королівської державної гімназії ім. князя Арпада.

Інтернат гімназії

Створена в 1868 році чотирикласна гімназія не могла підтримувати малозабезпечених учнів, оскільки не мала постійної та надійної матеріальної бази. Певну допомогу надавали засновані пізніше благодійні фонди. Ефективність підтримки підвищила створена в 1896 році Спілка допомоги молоді. Завдяки небайдужим мукачівцям невдовзі вона вже розпоряджалася значними коштами. Головним патроном було запрошено графа Каройя Шенборна. Незабаром спілка почала забезпечувала харчування для 14 учнів.

Під керівництвом Яноша Недецеї члени спілки збирали гроші, продукти та обладнання, завдяки чому 1899 року в чотирьох орендованих приміщеннях було відкрито інтернат, де тимчасово проживали 18 учнів. Невдовзі там розмістилися вже 30 учнів, а харчувалося ще 15. Інтернат підтримувало надзвичайно широке коло мешканців та установ Мукачева, що стало яскравим прикладом солідарності городян. До слова, родина Шенборнів також продовжувала піклуватися про гімназистів.

Ілона ВІЛЬНА