Ялинка – новорічна казка крізь віки

І малому, і дорослому вона створює святковий настрій, дарує відчуття дива, затишку й тепла. Яскраво прибрана красуня є невід’ємним атрибутом Нового року та Різдва.

Історія прикрашання ялинки повертає нас у сиву давнину, а її поява та вшанування в різних країнах світу мають свої цікаві особливості.

Вважається, що батьківщиною захопливого звичаю прикрашати ялинку є Німеччина, а зачинателем цієї традиції – Мартін Лютер. За легендою, відомий реформатор, прогулюючись нічним лісом, побачив декілька ялинок. У місячному сяйві, вкриті снігом деревця, неперевершено виблискували і вразили його своєю красою. Замилувавшись цим видовищем, Мартін Лютер став мріяти, щоб подібне диво з’явилося і в його оселі. Відтак він приніс ялинку додому, запалив на її гіллях свічки, а на верхівці поставив велику зірку.

Побутує ще одна версія появи ялинки в домівках. Перш ніж виникла ця сімейна традиція, лісову красуню встановлювали на одному із міських свят, яке влаштовували німецькі цехові робітники. Проте тут є одна цікава особливість: ялинку ставили догори дригом, а до неї підвішували різноманітні солодощі. Згодом смаколики обривали та всі разом ними пригощалися.

Як би там не було насправді, та чарівний звичай прикрашати свої домівки «різдвяним деревцем» потрохи стали запозичувати й інші країни. Згодом ялинки почали встановлювати в королівських та царських палацах Франції, Англії, Данії, Норвегії та Росії.

З поширенням у Європі різдвяна ялинка набуває популярності і в Америці. Можна сказати, що цю традицію там запровадили німецькі переселенці. Американські звичаї святкувати Різдво та Новий рік є сумішшю обрядів представників різних культур, які проживали свого часу на території США.

Стосовно ж України історики та народознавці сходяться на думці, що в українських домівках спершу з’явився дідух. Він символізував свято великого врожаю. Пізніше сніп почали ставити й оздоблювати на Святу вечерю, пояснюючи це тим, що Ісус Христос народився на сіні. Дідух є особливістю українського народу, адже в жодній з країн немає такого звичаю. Сніп прикрашали печивом, яблуками, горіхами, оздоблювали калиною та сушеними квітами. Ялинка, точніше традиція прикрашати її гілочками оселі, прийшла в Україну разом з наказом Петра I. З часом ялинку, як і дідух, почали прикрашати різноманітними ласощами, свічками та паперовими гірляндами. Варто зазначити, що до сих пір в Україні ставлять як дідух, так і ялинку. Останню прибирають ближче до Нового року, а дідух – до Різдва.

На Закарпатті традиція прикрашати ялинку прижилася в першій половині ХХ ст. Тим паче, що в наших горах ростуть найгарніші зелені красуні.

Для Закарпаття характерною є ялина європейська, або смерека. Тому вона частіше потрапляє в гості на новорічні свята. Зростає в гірській зоні на висотах 800–1500 м над рівнем моря. Це могутнє дерево в природі може сягати 40–50 м висоти і віку 300–400 років.

Наші ялинки, сосни та ялиці цілий рік стоять у зеленому вбрані, тому складається враження, що вони живуть вічно. Проте їхній вік значно коротший і в кожного дерева різний. У ялини хвоя живе в середньому 6–7 років. Відмирає приблизно сьома частина, тому й залишаються смереки та інші хвойні вічно зеленими.

Усім відомі сріблясті, блакитні й сизі ялинки, які зростають у парках та на вулицях багатьох населених пунктів, є різними формами одного виду – ялини колючої. Пагони її справді дуже колючі. Це не характерне для закарпатської природи дерево потрапило до нас аж із Північної Америки. Таку ялинку можна посадити у дворі і прикрашати на новорічні свята.

Як бачимо, традиція прикрашати ялинку є дуже давньою і припала вона до душі практично всім народам. Адже на Новий рік можна не готувати традиційних страв, не дарувати нікому подарунків, не загадувати бажання під бій курантів, але якщо не буде в домі прибраної ялинки – не буде і відчуття свята.

Проте у «новорічній казці» є дуже неприємний момент – масова щорічна вирубка ялинок та їх нераціональна утилізація. Захисники природи б’ють на сполох, а на зміну живій ялинці з’явилася маса альтернативних варіантів. Серед найпопулярніших: штучні ялинки, букети, вінки та ялинкові імпровізації, ялинки в горщиках. Адже завжди після свят дуже боляче дивитись на ялинкові «цвинтарі» на смітниках і думати про те, що вони могли б рости в лісі ще багато десятиліть і дарувати нам кисень.

Сьогодні важко уявити веселий та яскравий Новий рік без ошатної лісової красуні, однак давайте розпочнемо цей рік без збитків для природи.

Адже тільки тоді, коли ми почнемо шанувати красу нашого лісу, природа відповість нам взаємністю.

Христина БІКЛЯН