Про міцне кохання, яке долає час та навіки залишиться в історії

У дитинстві батьки розповідають нам чудесні історії про добро, мир, міцну дружбу та любов. З раннього віку ми починаємо вірити в певні ідилії, героїв, які обов’язково є серед нас. У більшості легенд, творів, віршів, поем і казок ідеться про кохання. Іноді трагічне та невзаємне, а часом нездолане й вірне.

Сьогодні ми розповімо вам про кохання, яке не ніколи не припиняло гріти, не боялося боротьби, не зупинялося перед труднощами та не зламалося. Про кохання Ілони Зріні, керівниці угорського визвольного руху 1685–1703 років, матері Ференца Ракоці ІІ, та Імре Текелі, угорського політичного і військового діяча, очільника куруців у 1682–1685 роках, Великого князя Трансільванії.

Про їхні міцні та палкі почуття згадують донині, а нещодавно в місті над Латорицею зробили історичну реконструкцію весілля цієї пари, яке відбулося в Мукачівському замку 15 червня 1682 року. У «Паланку» відтворили церемонію одруження, влаштували бенкет і танці, там пролунали навіть гарматні вибухи, які сповістили про союз закоханих усе місто.

Як свідчать історичні документи, за 8 днів святкування гості Ілони Зріні та Імре Текелі з’їли 10 вгодованих биків, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, 4 оленів, 10 косуль, 6 диких кабанів, 2 лані, 50 фазанів, 70 індиків, 250 перепелів, 160 куріпок, 120 качок, 150 селезнів, 8 центнерів риби, 50 центнерів меду та цукру. Випили 130 бочок червоного і 150 білого вина, 40 діжок пива та 25 малих діжок польської горілки.

Якщо «Паланок» Ілона Зріні обороняла та святкувала там весілля, то в замку «Сент-Міклош», що знаходиться неподалік від Мукачева, розпочалася найпрекрасніша історія кохання. Розповідають, що саме там 8 січня 1682 року відбулася перша зустріч княгині з її другим чоловіком та коханням усього життя – Імре Текелі. (Ілона Зріні одружувалася двічі. Перший шлюб був із трансільванським князем Ференцом Ракоці І у 1666 році, від якого вона мала трьох дітей).

Політичні переговори між двома лідерами в «Сент-Міклоші» переросли в кохання, яке вплинуло на хід тодішньої історії. Справді, у жінку, котра славилася не лише вміннями воювати, обізнаністю, грамотністю та знанням багатьох мов, але й своєю красою та жіночністю, було просто неможливо не закохатися.

Однак не лише історія кохання Ілони Зріні та молодшого від неї на 13 років Імре Текелі вразила тоді всю Європу, а й оборона замку «Паланок», яку очолила ця героїчна жінка. У листопаді 1685 року австрійський генерал Зігберт Гайстер захопив Ужгородський замок і підійшов до Мукачівського. Проте його володарка княгиня Ілона Зріні вирішила не здаватися. На чолі гарнізону з двох з половиною тисяч добре озброєних вояків вона сама керувала обороною. Облога мала активний характер, але гарнізон «Паланку» мужньо відбивав усі атаки противника. Наприкінці 1686 року австрійці відступили, не здолавши навіть першої лінії оборони – водяного рову навколо замкової гори.

Зауважимо, що за це турецький султан Мехмед IV нагородив княгиню грамотою-атнаме. Це єдиний випадок в історії Туреччини, коли була нагороджена жінка.

У 1687 році австрійський генерал Антоніо Караффа почав нову облогу Мукачівського замку, яка тривала також дуже довго. Удвічі збільшеними силами австрійські війська атакували твердиню, але безуспішно. Наприкінці року становище захисників стало критичним: закінчилися запаси, допомога не прийшла. Упевнившись у неможливості подальшого опору, Ілона Зріні погодилася на переговори і 15 січня 1688 року підписала капітуляцію.

Ілону судили за державну зраду, відібрали дітей та постригли в черницю. У 1692 році її обміняли на взятого в полон австрійського генерала.

Доживала вік Ілона Зріні разом із коханим. Проте нащадки цього кохання, попри всі намагання, так і не з’явилися на світ.

Ілона ВІЛЬНА