Срібна Земля славиться своєю красою далеко за межами нашої країни. Карпатські гори з таємничими пралісами, синьо-зеленими смереками, чудовими гірськими озерами та духмяними травами ваблять туристів з усіх куточків землі будь-якої пори року.
Куди не підеш, Закарпаття знайде чим здивувати. Одне із чудес краю розташоване на горі Піп Іван. Давня споруда обсерваторії побудована на висоті 2028 м над рівнем моря. Дивовижну кам᾿яну будівлю видно з усіх довколишніх карпатських вершин.
Чому «Слон» білий
Ця найвисокогірніша споруда має цікаву назву – «Білий слон». Ні, на перший погляд, будівля із сірого каменю не має нічого схожого з цією велетенською твариною. Та як тільки починається сезон снігопадів і морозів, обсерваторія спочатку одягає білу шубу, потім шар снігу поступово потовщується і врешті під впливом погодних умов замерзає, створюючи силует слона. Оскільки цей образ можна побачити тільки зимової та особливо сніжної пори, до назви тварини додався й прикметник. «Білий слон» своєю значущістю для астрологів та красою для фотографів і туристів відомий далеко за межами Закарпаття.
Зимовий шлях до обсерваторії взимку надзвичайно важкий. Подолати його можуть лише завзяті, відважні й підготовлені туристи. Порівняти сходження на «Слона» можна хіба що з кадрами із казки «Снігова королева». Хоча краєвид неперевершений будь-якої пори року й доби, узимку він особливо вражає.
«Народження» диво-будівлі
Будівництво астрологічно-метеорологічної обсерваторії розпочалося в 1936-му й тривало протягом двох років. Його батьком стало міністерство військово-повітряної оборони Польщі, а ідейним генератором та втілювачем – генерал Речі Посполитої, інженер Леон Бербецький.
Робочою силою під час будівництва були місцеві жителі – гуцули. Відомо, що більш витривалого та працьовитого люду годі й шукати. Але й серед них були такі, хто не витримував навантаження та нелюдських умов праці. До того ж погодні умови в горах-двотисячниках вельми мінливі й нерідко суворі. На зведення обсерваторії було використано близько 800 тонн будівельних матеріалів, які піднімали з Ворохти до підніжжя гори, а потім і до самої вершини на підводах з кіньми та на власних плечах. Для того щоб створити мінімальні умови, спочатку проклали дорогу, зробили водогін та котельню, а також облаштували приміщення, де могли жити робітники. Освячення будівництва відбулося 5 вересня 1936 року.
Кам᾿яний «Білий слон» мав 5 поверхів, 43 кімнати із 57 вікнами. Товщина стін обсерваторії – близько 1,25 м. Саме завдяки цьому «Білий слон» простояв 70 років без жодного ремонту на вершині гори. Також була побудована сучасна на той час астрономічна вежа з усім необхідним приладдям. Обсерваторія надавала науковцям можливість вивчати комети, планети та інші космічні тіла. У цьому їм допомагала найсучасніша техніка, але головною гордістю обсерваторії був астрограф (спеціальний прилад для фотографування (!) космічних об᾿єктів) із 33-сантиметровим об’єктивом.
Керівником обсерваторії став Владислав Мідович, який народився неподалік у Микуличині в 1907 році. Польський географ і метеоролог, який до того керував туристичним притулком у Бескидах, був справжнім фанатиком своєї справи.
Якщо «діамантом» обсерваторії став астрограф, то «золотими шатами» – мідний купол, блиск якого під променями сонця було видно за десятки кілометрів по Чорногірському хребту. Купол вежі з мідним дахом становив 10 м у діаметрі. Під час Другої світової війни мідна прикраса споруди кудись зникла. Існують припущення, що в ній і донині варять бриндзю ґаздівські гуцули, потомки будівельників.
«Білого слона» ще називають гуцульською пірамідою, певно, завдяки робітникам, які її зводили. До речі, невдовзі виповниться 80 років з дня відкриття обсерваторії. Адже вона була здана в експлуатацію 29 липня 1938 року.
Оригінальний ключ від головних дверей «дому зірок» знаходиться в її справжніх, «не територіальних», господарів – поляків. Адже з початком Другої світової працівники обсерваторії були змушені покинути будівлю. Владислав Мідович мав спеціальний конверт з інструкцією, що робити в разі війни. Але до кінця він її не виконав. А головні ключі від дверей будівлі забрав із собою. Сьогодні вони зберігаються у Варшавському університеті.
Гірська родзинка для туристів, безцінна будівля для України
Такої обсерваторії, як карпатський «Білий слон», не існує більше ніде в Україні. У Європі подібних було всього дві. У світовому ж рейтингу «зоряний дім» займав шосте місце. Під час війни специфічне обладнання зникло, а з 1944 року велетенська будівля на вершині Піп Іван узагалі залишилася порожною.
Уперше згадали про цей незвичайний об᾿єкт, побудований на одній із вершин Срібної Землі серед килимів червоної рути та чарівних карпатських трав, у 1963 році. Проте кінцеву мету використання будівлі чітко так і не визначили. Документація була повністю готова, але на якомусь етапі прийняли рішення не реалізовувати проект. Удруге про об’єкт згадали в 90-х роках, але також далі слів не пішло. Утретє це відбулось аж у 2007 році. З 2012-го на відновлювальні роботи отримується щорічне фінансування. Кошти виділяються міністерством культури і національної спадщини Польщі, а також у рамках Програми польського співробітництва з розвитку «Polska Pomoc» міністерством закордонних справ Польщі.
Це місце – своєрідна Мекка для туристів. Стежки не бувають порожніми жодного сезону. Улітку дивовижний вигляд мають схили, вкриті цвітом червоної рути. Невисока рослинка так і манить фотографуватись. Очі милує весь рослинний світ гірського масиву. Яскраво-жовтими квітками посміхається арніка, уже відцвіла й перетворилася на мохнате диво сон-трава, де-не-де поодиноко колихається джинджур, рясніють ніжним цвітом гогодзи (брусниця) …
Сьогодні «Білий слон» законсервований, готується до відновлювальних робіт. Спеціалісти проводять вивчення стану будівлі. Тут планується створити туристично-рекреаційний комплекс.
Софія ПЕКАРОВИЧ