2131
17:24 31.072018

Під перечинським Дубом бачили Фею

Історія 5973

Кожен куточок нашого мальовничого Закарпаття може здивувати. Кожен населений пункт, місто чи село намагається привернути увагу туриста цікавими історичними фактами, різноманітними екскурсійними об’єктами, музеями та галереями. Там, де немає таких місць, створюють, придумують щось неординарне, аби зацікавити людей і заохотити їх до відвідування населеного пункту.

20

Ось такою цікавинкою став у Перечині старий Дуб. Протягом тривалого часу на нього не звертали належної уваги, про що в «Карпатському об᾿єктиві» вже писала Тетяна Грицищук. У 2016 році дорожнє покриття та тротуарна зона були пошкоджені, і Дуб опинився під загрозою. Проте за допомогою місцевої влади та небайдужості людей дерево стало цікавим туристичним об’єктом.

Визначили й вік велетня. Будь-якій живій істоті відведено певний термін життя, що вимірюється в годинах, днях, роках… І якщо встановити приблизний вік людини можна за її зовнішністю, то в дерева тільки за підрахунком кілець. На території Закарпаття такий поважний вік мають переважно дуби. Саме для них тут виявилися найсприятливіші природні умови. Науковці зазначають, що середній життєвий вік дерева може сягати 300–400 років. Вважається (за висновком експертів-біологів), що найстаріший дуб України росте в селі Стужиця Великоберезнянського району. Йому близько 1200 років.

Життя древнього Дуба

«Народився» Дуб на початку ХІХ століття в Австрійській імперії. У ті часи це була крайня верхня межа Перечина. Село тоді було хоч і невелике, але головне серед семи в дистрикті Ужанського комітату. Величину та населеність кожного села вимірювали дворами, тому значилося, що в Перечині було близько 50 дворів та 700 жителів.

Символ сили жив при 9 державних устроях, а сьогодні радіє своєму почесному званню при 10-му. Півтора року його «дитинства», з 1848-го по майже 1850-й, минули в Угорській Республіці. Буяння молодого, але вже достатньо сильного гілля припало на часи Австро-Угорщини. Потім короткий життєвий досвід за Угорської Радянської Республіки та Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини. Три місяці Дуб ріс на території Карпатської України й раптом потрапив у Королівство Угорщина. Після «коронування» прожив період пролетаріату та «рівності» в тимчасовому напівдержавному утворенні – Закарпатській Україні, а потім у складі СРСР в Українській Радянській Соціалістичній Республіці. Та в 1991 році разом із державою стає незалежним до сьогодні.

До речі, дуби в Перечині завжди цінувалися й шанувалися. На гербі, який датується 1399 роком, також зображено це дерево з міцними гілками та корінням.

Спогади

Спомини дуба сягають ще тих часів, коли, починаючи з 1789 року, повз нього проходив Федір Фекета. Швидкою ходою чоловік у гуні з великою сумкою через плече поспішав доставити листи та новини в обласний центр і назад, на Перечинщину, долаючи близько 60 км шляху.

Одним із найяскравіших спогадів тоді ще молодого велетня стало падіння метеорита. Це був червень далекого 1866 року… В урочищі поблизу села Княгиня, що за 40 км від Перечина, просто з неба з неймовірним гуркотом упав великий шматок каменю. Ось цей землетрус та звуковий розкат, утворений найбільшим у Європі, 500-кілограмовим метеоритом, і відчуло дерево.

Перечинський Дуб бачив і всесвітньо відомих людей. У 1892 році повз нього на своєму возі проїхав Жюль Верн. Він прямував на місце падіння метеорита, щоб зібрати враження для свого майбутнього фантастичного роману «У гонитві за метеором».

У тих самих роках Дуб прислухався до незрозумілих людських мов, яких раніше не чув. Наприкінці ХІХ століття до Перечина прибули італійці, австрійці та німці, щоб збудувати фабрику «Хімічні товарні Бантліна», яку урочисто відкрили в 1893 році.

Дерево також стало свідком початку новаторства та прогресу. З 1872 по 1904 рік тут будували залізницю. Із приємністю згадує, як під звуки духового оркестру хімзаводу урочисто відкривали вокзал у 1918 році, і сумно шелестить листям від спогадів про те, як у 1944-му його зруйнували.

Його здивуванню не було межі, коли він уперше побачив швидкісний віз без коней. Це в 1912 році вулицями Перечина їздив автомобіль, що ним кермував головний інженер-хімік лісохімзаводу Фальберт.

За свої роки велетень бачив і військових. Повз нього відступала австро-угорська армія. У Перечині також «гостювали» російські війська, які знову змінила угорська влада. Дуб бачив і велику кількість біженців з Галичини, які знайшли притулок на Закарпатті.

Незабаром для нерухомого спостерігача історичних подій зазвучала нова мова: на 20 років, із 1919-го, ця територія стала частиною Чехословаччини.

У 20-роках XX століття перечинський єврей збудував собі та своїй численній родині хату поруч із Дубом. Відтоді в дерева з᾿явилися сусіди. У передній частині будинку Абрахам Бергіда відкрив крамницю, а в 30-роках біля магазину почала працювати автозаправка. Час будівництва будинку-крамниці Бергіда збігся з електрифікацією вулиці Перечина, тож Дуб бачив появу численних нових технологій та сучасних змін.

3

У той самий період навпроти дерева розпочали зведення горожанської школи (1928–1930), де діти могли продовжувати вчитися й після закінчення початкових класів. До того часу в Перечині існувала тільки угорськомовна початкова школа, котру відкрили в 1872 році.

Свіже повітря, до якого звикла крона дерева, почало псуватися в 30-х роках. Це на хімзаводі стали виробляти оцтову кислоту, різкий запах якої забруднював навколишнє середовище. 18 березня 1932 року під молодими весняними листочками Дуба відбувся наймасовіший страйк перечинців – Голодний бунт, де люди вимагали покращення умов праці та збільшення платні. А у вересні 1938-го під звуки бубна оголошувалася мобілізація в чехословацьку армію. 1944 рік виявився сумним для Дуба, адже тоді з Перечина депортували 30 єврейських сімей, у тому числі родину Абрахама Бергіди. Магазин зачинився й більше ніколи не відчиняв своїх дверей для покупців. Восени того ж року Червона армія зайняла Перечин, і протягом майже 50 років уже давнє дерево спостерігало за комуністичними парадами.

Упродовж тривалого часу нічого надто цікавого не відбувалося, тому Дуб колихав гіллям, іноді хвилюючись за своє коріння. Та от у 2018 році, замість єврейської родини, за якою він усе ж сумував, йому підселили Зубну фею. Для неї встановили казковий будиночок, який обладнали меблями. Звісно, Фея будь-кому не показується, та раз на рік, на день Перечина, виходить до чемних діток і грається з ними.

Тож у Перечина є не тільки всім відомий хімзавод, а тепер і справжня Зубна фея.

Софія ПЕКАРОВИЧ

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах
Новини
У Косоньському ліцеї провели традиційну посвяту випускників 
09:12
Спроба суїциду у ТЦК на Закарпатті: з'явилась реакція військових
08:55
6500$ за незаконний перетин кордону: на Закарпатті правоохоронці заблокували канал переправлення військовозобовʼязаних
08:46
З нагоди національного свята Товариство угорської культури Закарпаття організувало в Берегові прем’єрний показ фільму
17:05
Фінал ІІ (міського) етапу футзальних змагань «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» в Ужгороді
16:39
«Чути дітей»: у Скансені відкрили виставку дитячих історій про життя під час війни
16:22
Спілка закарпатських угорських багатодітних родин підбила підсумки творчого конкурсу
16:09
Під час профілактичних заходів серед водіїв мототранспорту на Закарпатті зафіксовано ряд порушень
15:55
У селі Бодалово відзначили річницю Угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років
15:40
У Міжгір’ї розкрили угон автомобіля
15:26
Всі новини