623
22:10 16.082016

Що приховує печера Чорної гори у Виноградові?

Історія 2976

Печера, що знаходиться на вершині Чорної гори, є одним із найбільш привабливих пунктів для туристів, які цікавляться містом Севлюшем. Історія печери обросла легендами.

P10007251

У народі – як у виноградівців, так і в населення інших прилеглих населених пунктів – вона називається «Морське око». Таких історій на Закарпатській землі чимало, але в цьому випадку легенда має солідне підґрунтя – значна частина печери зараз заповнена водою, яка тримається на більш-менш стабільному рівні, за кілька десятків метрів від входу. Легенди підземелля хвилюють увагу всіх туристів. Що стоїть за ними – більше правди чи вигадок?

Історія чи вигадки?

Спершу пройдемося фактами. Як розповідає археолог, кандидат історичних наук Ігор Прохненко, історичні джерела свідчать, що печера вирубана в горі вулканічного походження і спочатку не була затоплена. Але, ймовірніше за все, вона дісталася підземних вод, які в результаті тримаються в печері, скільки б їх не відкачували (такі спроби час від часу роблять місцеві краєзнавці). «Затопленість печери породила два напрями легенд.

IMG_0080

Старожили розказують про качку, яку запускали в печері в воду, а вона випливала в Тисі, що протікає біля підніжжя Чорної гори (це традиційні перекази практично для всіх джерел води, в першу чергу, колодязів у замках і городищах нашого краю). Скептики кажуть: качка не могла виплисти живою! Але критикувати й шукати в цій легенді раціональне зерно так само не потрібно, як пояснювати анекдоти», – розповідає Ігор Прохненко.

З його слів, другий напрям легенд пов’язаний із невідомістю причин затоплення печери. Для одних це – впевненість в існуванні залізних дверей (у деяких варіантах золотих), які ніхто не може відкрити. Люди кажуть, що бачили ці залізні масивні двері, а біля печери – німецьку вишку охорони часів Другої світової війни. Розповідають про електрико-енергетичне поле, яке не дозволяє використовувати в печері ліхтарики – вони там гаснуть. А про свічки вже годі й говорити. Кожен, хто слухає ці розповіді, зразу малює собі чітку картину – добре контрольований німцями об’єкт, а відповідно, за дверима… безперечно щось важливе й безцінне!!! Реальність існування залізних дверей не відкидаємо, тому що печери часто закриті з метою убезпеченості від тих, хто в них хоче залізти й шукати скарби.

IMG_0091

Смертельні пастки тамплієрів?

Відносно скарбів печери Чорної гори найрозповсюдженою легендою є історія про тамплієрське золото, сховане в потаємних місцях кам’яної галереї. Легенда породжена невідомістю. Одні з ключових моментів розповіді – мальтійські хрести, які вирубані на стінах печери біля першого сіфона (на думку істориків, вони свідчать тільки про релігійне значення печери, і не більше), а також історія самих сіфонів. Сіфони – це стрімкі заглиблення в печері й, за однією з версій, вони були різновидом славнозвісних тамплієрських пасток. Діяли вони так: між двома заповненими водою сіфонами пролягала горизонтальна ділянка печери з повітрям. Лицарі-храмовники саме там могли розбити ємність із певною хімічною речовиною, і це призводило до смерті мисливців за золотом, які пірнали в перший сіфон, а випли­ваючи з нього, з першим подихом ковтали «смерть».

Тамплієрська легенда Чорної гори є однією з найкрасивіших і привабливих (тут і золото, і лицарі, і кохання, і смерть), але з точки зору сучасної науки позбавлена сенсу. Тамплієрів на Закарпатті у ролі будівельників значних споруд, у першу чергу Середнянського замку, не було, вважає Ігор Прохненко.

P1000708

Хто ж збудував печери Чорної гори?

Але цій же тезі можна заперечити: якщо Чорна гора не була останнім пристанищем лицарів-храмовників під час їх знищення Філіпом Красивим на початку ХІV сторіччя і тут не сховане золото тамплієрів, то все ж таки, хто і з якою метою зробив печеру? І для чого використовував?

«Щоб розкрити таємницю печери Чорної гори, треба починати мислити логічно, – розповідає начальник відділу туризму та транскордонного співробітництва Виноградівської РДА Святослав Гал. – Якщо просто людина чи група людей, або навіть великий колектив людей прийде до скелі й захоче перетворити її на печеру – гадаю, у них мало що вийде.

Руко­творні печери – це справа рук професійних майстрів-мулярів, які не тільки мали відповідні інструменти, знаряддя праці, а й, що важливіше, досвід. Традиційна вирубка печер, що сприяє їх довговічності, це дві одиниці висоти на одну одиницю ширини плюс арочний звід. Якщо ми знайдемо людей, які могли зробити цю справу на Чорній горі – тоді й вирішимо питання! Не треба довго шукати – професіонали будували Канків. Але друге питання: коли? В історичній літературі оповідь про замок Канків дуже спотворена. Не будемо зупинятися на неможливості існування цієї споруди в ІX, Х, ХІ, ХІІ і навіть ХІІІ сторіччях по одній простій причині – право на зведення фортеці було дане лише в ХІV ст. Отож, значить, ХІV ст.? Ні! Замок добудований не був. Напівзбудовані споруди розібрали: наприклад, на місці великої вежі ХІV ст. із товщиною стін близько 3 м пізніше була поставлена каплиця. І з іншими спорудами замку, який так і не почав жити, сталося те саме. Широкі будівельні роботи почалися на Канківській терасі Чорної гори в той час, коли район Севлюша перейшов до родини Перені.

Саме ці феодали запросили майстрів-професіоналів для перебудови замку Нялаб у Королеві, а ті одночасно (гуртом – дешевше) попрацювали й на Канкові».

f8da6e9647Професійний гурт будівельників, що працював у районі в ХV сторіччі, фіксується не тільки за результатами роботи, а й за унікальними археологічними знахідками із зам­ку Нялаб, отриманими експе­дицією УжНУ, які зараз знаходяться в фондах і експозиції Виноградівського історичного музею. Найбільш вагома знахідка в цьому відношенні – це фрагмент мідної пряжки з написом латиницею готичним шрифтом VILLEMONT.

Ремені з цими пряжками носило будівельне товариство, представники якого творили на території північно-східної частини Угорського королівства, в тому числі й на Закарпатті.

Отже, на думку дослідника, і будівництво замку Канків у такому плануванні, як його бачимо зараз, і одночасна вирубка печери на Чорній горі відбулися в ХV сторіччі. Щоправда, коли й ким вони були зроблені конкретніше – покажуть наступні археологічні дослідження.

Наталія ПЕТЕРВАРІ,

газета «Закарпатська правда»

«Портал Археології Закарпаття»

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах