Візит Шандора Петефі на Закарпаття історики пов'язують з коханням

Справжнє кохання – те почуття, яке спонукає людей на неймовірні вчинки!

Мабуть, через це історія сповнена романтичними легендами, головними героями яких є закохані історичні, потужні постаті, а наслідками їх почуттів – справжні  важливі в часі події чи мистецькі твори. Спробуємо нагадати ті з них, які залишили помітний (нехай не завжди на перший погляд) відбитки в історії нашого краю…

Розпочнемо з головної поетичної постаті сусідньої Закарпаттю Угорщини. І недаремно, адже візит Шандора Петефі на Закарпаття історики пов’язують саме з коханням. Оскільки для шлюбу із заможною нареченою йому необхідно було заробити власні кошти. “Дорожні листи” – замітки та враження від візити на схід Угорщини, а Закарпаття тоді входило до її складу, мали принести журналісту Петефі необхідні для одруження із коханою статки…

Кохання відомих людей: Шандор Петефі та Юлія Сендреї

Шандора Петефі називають великим поетом Угорщини, її символом та співцем революції. В житті він мав дві пристрасті: боротьба за свободу нації та кохана Юлішка, його дружина.

Він називав себе щирим угорцем, проте його мати була за походженням словачкою, а батько сербом. Він сам собі обрав ім’я, так Олександр Петрович став Шандором Петефі. Все його життя було бурхливим як річка Тиса, про яку багато писав, і таким же нестримним. Він якщо любив, то безмежно, якщо зневажав, то всім серцем, так ніби відчував, що помре молодим, тому треба було встигнути все. Жив на повну, писав на повну, відчував на повну і боровся за свої переконання на повну. Доля його переплелось і з Закарпаттям, зокрема Ужгородом, Мукачевом та Береговом, про які він згадував у листах до друзів.

Крім постійної боротьби, було в його житті і інше, кохання до Юлії Сендреї. Про їх першу зустріч він писав: «Там, навпроти готелю, в саду під деревом, побачив я її минулого року, 8 вересня, між 6 та 7 годинами вечора. З тої хвилини вважаю я, що живу, що існує світ…а до того не було мене, не було світу, не було нічого».

Проте, не все було так райдужно. Проти їх стосунків, виступала родина дівчини, особливо деспотичний батько, який і слова не хотів чути про такий союз. Лиш після довгих наполягань Шандора, згода була отримана. Шлюб відбувся 8 вересня 1847 року. «Ми вінчались по середньовічному романтично: рано вранці в капличці ердедського замку. І я і моя наречена хотіли надати своїм обличчям серйозний та святковий вираз, але це ніяк не виходило, ми постійно посміхались один одному» – згадував  Петефі. Але після цього, почались важкі будні, постійна нестача грошей, творчі невдачі поета, а головне його політичні погляди та дії проти уряду. Ускладнило ситуацію і його вступ до армії.

15 грудня 1848 року, вони стали батьками, назвавши сина Золтаном. Поява дитини, ще більше погіршила їх матеріальний стан.  І невідомо чим би це закінчилось, якби Шандор Петефі не помер у 26 років, на полі бою (за іншою версією в полоні). І можливо, ім’я обожнюваної дружини, було останнім, що він вимовив у житті. Юлія ж не була такою вірною, і вже через рік після смерті чоловіка, одружилась вдруге. Так завершилось велике кохання, великого поета, яке на віка залишиться в його творах.

Если ты цветок — я буду стеблем,

Если ты роса — цветами ввысь

Потянусь, росинками колеблем, —

Только души наши бы слились. 

Если ты, души моей отрада,

Высь небес — я превращусь в звезду.

Если ж ты, мой ангел, бездна ада —

Согрешу и в бездну попаду.

Салк-Сентмартон, 1845 г.

(Переклад Б.Пастернака)

Анастасія Бучук для Uzhgorod.in